Докучні казки
Жили-були два братця, два братця — кулик та журавель. Накосили вони стіжок сінця, поставили серед поля. Не сказати казку знову з кінця?---
Жив-був дід, у діда була криниця, а в криниці — ялець, тут і казці кінець.
Жив-був дід, у діда була криниця, а в криниці — ялець, тут і казці кінець.
---
Жив-був цар, у царя був двір, на дворі був кіл, на колі мочало; не сказати з початку?
Жив-був цар, у царя був двір, на дворі був кіл, на колі мочало; не сказати з початку?
---
— Сказати тобі казку про білого бичка?
— Скажи.
— Ти скажи, та я скажи, та сказати тобі казку про білого бичка?
— Скажи.
— Ти скажи, та я скажи, та що в вас буде, та доки це буде! Сказати тобі казку про білого бичка?
---
— Розказати тобі казочку про білого гуся?
— Розкажи.
— Ось вона й вся.
---
— Розказати тобі докучну казочку?
— Розкажи.
— Ти кажеш: розкажи, я кажу: розкажи; розказати тобі докучну казочку?
— Не треба.
— Ти кажеш: не треба, я кажу: не треба; розказати тобі докучну казочку? — і т.д.
---
— Жив-був дідусь. Поїхав на млин намолоти борошна...
— Ну, от спокусив, та й не розповідаєш!
— Якби доїхав, розповів би, а він, може, тиждень їхатиме!
---
Летів гусак, і як сів на дорогу — так і впав у воду.
Мок, мок. Кис, кис — вимок, виліз, викис.
— сів на дорогу і знову впав у воду.
Мок, мок, кис, кис — викис, виліз і т.д.
---
Став ведмідь на колоду –
Бульк у воду!
Вже він у воді мок, мок,
Вже він у воді кис, кис,
Вимок, викис,
Виліз, висох.
Став ведмідь на колоду…
---
Тече річка,
Через річку міст,
На мосту вівця,
У вівці хвіст,
На хвості мочало,
Розказати спочатку?..
---
У попа був собака,
Він її любив.
Вона з'їла шматок м'яса,
Він її вбив.
У яму закопав,
І напис написав,
що:
У попа був собака,
і т.д.
---
Жив-був цар Ватута, і вся казка тут.
Стоїть домик пряничний,
Ізюмом прикрашений,
Сяє при світлі місяця.
Двері з льодяника,
Не сказати з кінця?..
---
Їдемо далі.
Бачимо міст,
На мосту ворона сохне.
Хвать її за хвіст,
Шасть під міст –
Нехай вона помокне!
Їдемо далі.
Бачимо міст,
Під мостом ворона мокне.
Хвать її за хвіст,
Шасть її на міст –
Нехай вона обсохне!
Їдемо далі…
---
Тече річка,
Через річку міст,
На мосту вівця,
У вівці хвіст,
На хвості мочало,
Розказати спочатку?..
---
Прийшов ведмідь до броду,
Та бульк у воду!
Вже він мок, мок, мок,
Вже він кис, кис, кис.
Вимок, викис, виліз, висох,
Став на колоду – бульк у воду…
---
Жили-були два братця, два братця — кулик та журавель.
Накосили вони стіжок сінця, поставили серед поля.
Не сказати казку знову з кінця?
---
Ми з тобою йшли?
— Йшли!
— Чобіт знайшли?
— Знайшли!
— Я тобі його дав?
— Ддав!
— Ти його взяв?
— Взяв!
— А де ж він?
— Хто?
— Та не хто, а що!
— Що?
— Чобіт!
— Який?
— Ну такий! Ми з тобою йшли?
— Йшли!
— Чобіт знайшли?
— Знайшли.
---
— Розказати тобі казочку про сову?
— Розкажи!
— Добре! Слухай, та не перебивай!
Летіла сова —
Весела голова.
Ось вона летіла, летіла,
На березу сіла,
Хвостиком повертіла,
По сторонам погляділа,
Пісеньку співала
І знову полетіла.
Ось вона летіла, летіла,
На березу сіла,
Хвостиком повертіла,
По сторонам погляділа,
Пісеньку співала
І знову полетіла…
Розказати далі?..
---
Стоїть над річкою дуб.
На тому дубі сидить сорока —
у річку дивиться.
А рак виліз із води і повзе.
Ось він лізе та повзе, лізе та повзе, а сорока дивиться.
Ось вона дивиться, а рак лізе та повзе.
Ось він лізе та повзе, лізе та повзе. А сорока дивиться.
Ось вона дивиться, та дивиться, та дивиться. А рак лізе та повзе…
---
Ішов я якось через міст,
Дивлюсь — ворона мокне.
Взяв ворону я за хвіст,
Поклав її на міст —
Нехай ворона сохне!
Ішов я знову через міст,
Дивлюсь — ворона сохне.
Взяв ворону я за хвіст,
Поклав її під міст —
Нехай ворона мокне!
Знову йшов я через міст,
Дивлюсь — ворона мокне.
Взяв ворону я за хвіст,
Поклав її на міст —
Нехай ворона сохне!
Я знову на міст,
Дивлюсь — ворона сохне.
Взяв ворону я за хвіст,
Поклав її під міст —
Нехай ворона мокне!
Я прийшов на той же міст,
Дивлюсь — ворона мокне…
---
Чучело-мяучело на трубі сиділо,
Чучело-мяучело пісеньку заспівало.
Чучело-мяучело з пащею червоною-червоною,
Усіх воно замучило пісенькою жахливою.
Усім навколо від чучела сумно і нудно,
Тому що пісенька у нього про те, що
Чучело-мяучело на трубі сиділо...
---
Жили-дружили
Кіт і Воркот.
Їли вони з одного столу,
У вікно дивилися з одного кута,
Гуляти йшли з одного ґанку…
Не послухати казочку знову з кінця?
---
Ішла собака через міст,
Заплутала в багні хвіст,
Тягла, тягла, витягла хвіст,
Тільки заплутала в болоті ніс.
Тягла, тягла…
---
На горі — хатка,
Живе в ній бабка.
Сидить на печі,
Жує калачі.
Ось вона встала,
З-за печі мочалу дістала…
Гарна у бабки мочала!
Не почати казку спочатку?
---
У деякому царстві,
У незнайомій державі,
Не в тій, у якій ми живемо,
Сталося диво дивне,
З'явилося чудо чудне:
Виросла в городі ріпа велика,
Хвалила бабуся кожна:
Одного дня
Не обійдеш кругом.
Половину тієї ріпи вся село місяць їло,
Легко доїло.
Сусіди побачили —
Три тижні іншу половину доїдали.
Решту на віз навалили,
Повз ліс повезли,
Віз обломили.
Пробігав ведмідь — здивувався,
Зі страху спати повалився...
Коли він прокинеться —
Тоді й казка далі поведеться!
---
Жив-був цар Бубенець.
Схотів він збудувати собі новий палац.
Навезли йому мокрих дощок,
Поклали сушити на пісок.
Сушили, сушили — пересушили.
Поклали в річку — перемочили.
Знову сушили — пересушили,
Знову мочили — перемочили!
Ось як будуть дошки готові,
Тоді й за казку за цю візьмемося знову.
Тільки буде це нескоро:
Це буде в той рік,
Коли лісовик помре, —
А він ще й не хворів!
---
Тітонька Арина
Кашу варила,
Єгор та Борис
За кашу посварились.
Мочало, мочало,
Починай спочатку!
---
У бабусиної хати
Жувала траву Буренка,
Жувала, жувала — мовчала.
Побачила: на тині — мочало.
Побачила мочало — замукала...
Не сказати про Буренку спочатку?
---
Жила-була бабуся
Та у самої річки,
Захотілося бабусі
Покупатися в річці.
Накупила вона
Мила та мочала.
Ця казка хороша,
Починай спочатку…
---
Жив Кутир-Мутир серед поля,
Накосив собі стіжок сінця.
Прийшли баран та вівця,
З'їли весь стіжок сінця...
Не сказати казку знову з кінця?
