Карнавал

Жили-були чоловік і жінка. Дуже вони між собою не ладили: то чоловік назве дружину дурною, то дружина назве чоловіка дурнем. Так і жили – постійно в сварках і скандалах.

Одного разу чоловік купив сто фунтів масла й рису і приніс їх додому. Дружина розлютилася:
– Ну, хіба я не казала тобі, що ти дурень, простофіля такий. Навіщо ж ти купив стільки масла й рису? Може, ти вже думаєш про весілля нашого сина чи про похорони свого батька?
– Про що ти говориш? Які ще похорони, яке весілля? Приберіть це все добре. Нехай лежить, поки не прийде Карнавал.

Дружина заспокоїлася, взяла продукти й сховала їх у домі. Час минав. Дружина все чекала й чекала, коли ж прийде Карнавал. Одного разу сиділа вона на лавочці перед домом. Бачить – по вулиці йде якийсь незнайомець. Вона підняла руку й покликала його:
– Гей, брате, підійди сюди на хвилинку.

Хлопець зупинився.
– Слухай, брате, тебе часом не Карнавалом звуть? – запитала вона.
Хлопець одразу здогадався, що в цієї жінки голова не на місці, і подумав: «Ага! Скажу їй, що я – Карнавал. Подивлюся, що буде».
– Ну, звичайно, сестрице. Мене звуть Карнавал. А що трапилося?
– Знаєш що, Карнавале. Все, що я хочу тобі сказати, це те, що ми тобі не наймалися зберігати твій рис і твоє масло. Як тобі не сором так нахабно користуватися нашою добротою? Чому ти так довго не з’являвся, щоб забрати продукти?
– Не сердься, сестрице. Ось я якраз і йшов сюди. Багато часу витратив, шукаючи ваш дім. Ось і знайшов, нарешті.
– Ну, добре, заходь і забирай.

Хлопець зайшов у дім, взяв масло й рис, навантажив мішки собі на плечі й пішов із села. Коли ввечері додому повернувся чоловік, дружина йому й каже:
– Зрештою, цей твій Карнавал з’явився. Я віддала йому його продукти й випроводила геть.
– Який ще Карнавал? Про що ти говориш, дружино? Які продукти?
– Масло й рис… Дивлюся – йде собі цей Карнавал по вулиці, наш дім виглядає. Я його й покликала. Задала йому добру тріпку. Нехай тепер всю дорогу своє добро на спині тягне.
– Ти мене вразила своєю дурістю. Ну й простофіля ж ти! Хіба я не казав тобі, яка ти дурна? Якою дорогою він пішов?

Дружина показала. Чоловік осідлав коня й кинувся навздогін за «Карнавалом». Тим часом, щасливо вислизнувши із села, «Карнавал» озирнувся. Дивиться: скаче йому вслід вершник. «Карнавал» одразу зрозумів, що це, мабуть, чоловік тієї жінки, і сховав мішки в придорожніх кущах.

Вершник наздогнав його й питає:
– Здорово, приятелю! Не бачив ти мандрівника, що йшов цією ж дорогою?
– Пам’ятаю, бачив одного.
– А він щось ніс на спині?
– Масло й рис.
– Ага! Це той, хто мені й потрібен. І давно ти його бачив?
– Та вже давно.
– Як ти думаєш, брате, наздожену я його, якщо поскачу швидше?
– Ну, навряд чи. – сказав «Карнавал». – Дивись: ти на коні, а він пішки. Поки твій кінь переставить всі свої ноги, рахуй: раз-два-три-чотири, а той, за ким ти женеться, адже на двох ногах. Йому, щоб ноги переставити, треба зробити всього лише: раз-два, раз-два! Уже швидше, ніж ти на коні будеш робити ра-а-з-два-а-а-три-и-и-чот-и-и-ри!
– І що ж мені робити?
– Якщо хочеш, – допоможу. Залиш зі мною свого коня, а сам женись за ним пішки: раз-два, раз-два! Якщо підеш швидко, то напевно наздоженеш.
– Так, так! Золоті слова! – погодився простофіля чоловік.

Він зіскочив з коня, залишив його «Карнавалу», а сам кинувся навздогін пішки. Іде й примовляє:
– Раз-два, раз-два, раз-два, раз-два!..

Як тільки він зник із виду, «Карнавал» дістав мішки з рисом і маслом, навантажив їх на коня й поскакав іншою дорогою.

А простофіля чоловік все бродив-бродив, нікого не зустрів і повернувся до того місця, де залишив незнайомця й свого коня. Звичайно, до того часу їх і слід простыл. Коли він повернувся додому, знову розгорівся скандал: чоловік почав докоряти дружині за втрату рису й масла, а дружина почала докоряти чоловікові за втрату коня. Вони й досі сварються: то він її дурною назве, то вона його дурнем. А «Карнавал» знає про це та посміхається.

↑ Догори

Карнавал

Інші казки