Казка про попа та його робітника Балду

Жив-був піп,
Товченим лобом.
Пішов піп по базару
Подивитись якогось товару.
Назустріч йому Балда
Іде, сам не знає куди.
"Що, батьку, так рано піднявся?
Чого ти шукаєш?"
Піп йому у відповідь: "Потрібен мені робітник:
Кухар, конюх і тесляр.
А де знайти мені такого
Служника не надто дорогого?"
Балда каже: "Буду служити тобі славно,
Старанно і дуже справно,
На рік за три клацання тобі по лобу.
Їсти ж давай мені варену полбу".
Задумався піп,
Став собі чухати лоба.
Клац клацанню, звісно, різниця.
Та покладався він на руське "авось".
Піп каже Балді: "Добре.
Не буде нам обом накладно.
Поживи-но на моїм подвір'ї,
Покажи своє старання і спритність".
Живе Балда в поповому домі,
Спить собі на соломі,
Їсть за четверо,
Працює за семеро;
До світанку все в нього танцює,
Коня запряже, поле оре.
Піч розтопить, все приготує, закупить,
Яєчко спеке та сам і почистить.
Попадья Балдою не нахвалиться,
Попівна про Балду лише й сумує,
Попеня кличе його татом;
Кашу зварить, няньчиться з дитиною.
Тільки піп один Балду не любить,
Ніколи його не приголубить,
Про розплату думає частенько;
Час іде, і термін уже близько.
Піп не їсть, не п'є, ночі не спить:
Лоб у нього заздалегідь тріщить.
Ось він попадьї зізнається:
"Так і так: що робити залишається?"
Розум у баби кмітливий,
На всілякі хитрощі спритний.
Попадья каже: "Знаю засіб,
Як позбавитись від такого лиха:
Доручи Балді службу, щоб стало йому невмочу,
А вимагай, щоб він її виконав точнісінько.
Тим ти й лоба від розправи позбавиш
І Балду без розплати відправиш".
Стало на серці попа веселіше.
Почав він дивитись на Балду сміливіше.
Ось він кричить: "Іди-но сюди,
Вірний мій робітнику Балдо.
Слухай: платити зобов'язались чорти
Мені данину аж до моєї смерті;
Кращого б і не треба було доходу,
Та є на них недоїмки за три роки.
Як наїсися ти своєї полби,
Збери-но з чортів данину мені повну".
Балда, з попом даремно не сперечаючись,
Пішов, сів біля берега моря;
Там він став мотузку крутити
Та кінець її в море мочити.
Ось із моря виліз старий Біс:
"Нащо ти, Балдо, до нас забрався?" –
"Та от мотузкою хочу море зморщити
Та вас, прокляте плем'я, скорчити".
Старого Біса взяла тут туга.
"Скажи, за що така немилість?" –
"Як за що? Ви не платите данини,
Не пам'ятаєте встановленого строку;
Ось зараз буде нам веселощів,
Вам, собакам, велика перешкода". –
"Балдуню, постривай ти морщити море,
Данину сповна ти отримаєш незабаром.
Постривай, пошлю до тебе онука".
Балда думає: "Цього провести не штука!"
Виплив підісланий бісеня,
Замяукав він, як голодний кошеня:
"Здоров, Балдо мужичок;
Яка тобі потрібна данина?
Про данину ми вік не чули,
Не було чортам такого смутку.
Ну, так і бути – візьми, та з умови,
Зі спільної нашої наради –
Щоб надалі нікому не було горя:
Хто швидше з нас обіжеться навколо моря,
Той і візьми собі повну данину,
А тим часом там приготують мішок".
Засміявся Балда лукаво:
"Що це ти видумав, право?
Де тобі змагатись зі мною,
Зі мною, з самим Балдою?
Якого ж це послали супостата!
Постривай-но мого молодшого брата".
Пішов Балда в ближній лісок,
Спіймав двох зайців, та в мішок.
До моря знов він приходить,
Біля моря бісеня знаходить.
Тримає Балда за вуха одного зайця:
"Потанцюй-но ти під нашу балалайку;
Ти, бісеня, ще молодий,
Зі мною змагатись слабенький;
Це була б лише марна трата часу.
Обіжись-но спершу з моїм братом.
Раз, два, три! наздоганяй-но".
Покинулись бісеня і заєць:
Бісеня по березі морському,
А заєць у лісок додому.
Ось, море навкруги обігнувши,
Висунувши язик, мордочку піднявши,
Прибіг бісеня, задихаючись,
Весь мокренький, лапкою втираючись,
Думаючи: справу з Балдою зладить.
Глядь – а Балда братчика гладить,
Примовляючи: "Братець мій любий,
Втомився, бідолаха! відпочинь, рідний".
Бісеня остовпів,
Хвостик піджав, зовсім затих,
На братчика поглядає збоку.
"Постривай, – каже, – схожу за даниною".
Пішов до діда, каже: "Біда!
Обігнав мене молодший Балда!"
Старий Біс став тут думу думати.
А Балда наробив такого галасу,
Що все море збурхнулось
І хвилями так і розходилось.
Виліз бісеня: "Годі, мужичок,
Пошлемо тобі всю данину –
Тільки слухай. Бачиш ти цю палицю?
Вибери собі будь-яку мітку.
Хто далі палицю кине,
Той нехай і данину забере.
Що ж? боїшся вивихнути ручки?
Чого ти чекаєш?" – "Та чекаю от цієї хмари;
Закину туди твою палицю,
Та й почну з вами, чортами, бійку".
Злякався бісеня та до діда,
Розповідати про Балдину перемогу,
А Балда над морем знову шумить
Та чортам мотузкою погрожує.
Виліз знову бісеня: "Що ти метушишся?
Буде тобі данина, якщо захочеш..." –
"Ні, – каже Балда, –
Тепер моя черга,
Умови сам призначу,
Задам тобі, враженку, завдання.
Подивимось, яка в тебе сила.
Бачиш, там сива кобила?
Кобилу підійми-но ти
Та неси її півверсти;
Понесеш кобилу, данина вже твоя;
Не понесеш кобили, ан буде вона моя".
Бідненький біс
Під кобилу підліз,
Напружився,
Натужився,
Підняв кобилу, два кроки зробив,
На третьому впав, ніжки простягнув.
А Балда йому: "Дурний ти біс,
Куди ж ти за нами ліз?
І руками-то понести не зміг,
А я, диви, понесу поміж ніг".
Сів Балда на кобилку верхи
Та версту проскакав, так що пил стовпом.
Злякався бісеня та до діда
Пішов розповідати про таку перемогу.
Чорти стали в кружок,
Робити нічого – чорти зібрали данину
Та на Балду навалили мішок.
Іде Балда, покрякує,
А піп, побачивши Балду, підскакує,
За попадею ховається,
Зі страху корчиться.
Балда його тут знайшов,
Віддав данину, плати вимагати став.
Бідний піп
Підставив лоба:
З першого клацання
Стрибнув піп до стелі;
З другого клацання
Позбувся піп язика;
А з третього клацання
Вибило розум у старика.
А Балда примовляв з докором:
"Не ганявся б ти, піпе, за дешевизною".

↑ Догори

Казка про попа та його робітника Балду

Інші казки