Лампада просвітника
Лампада опівночі, між світил,Висить, сяючи, в небесах,
Що просвітитель утвердив
У вірменських темних небесах.
Хоч без мотузки піднесена
Над Арагацом високо,
З престолу вищого вона
Світ осяває далеко.
І теплиться столітьми ряд,
Неугасима в зміні днів:
Святого сльози в ній горять —
Благоухаючий єлей.
Руці людей не досягнути
До тієї безсмертної висоти,
Її і вітру не задути,
Блукачу — вихрю темноти.
Коли наш дивний край лежить
Під чорним мраком без кінця,
Коли сумний страх томить
Людські слабкі серця;
Той, хто невинен, в кому любов,
Хто твердою вірою осіяний,
Хто бодро жде, що знову спалахне
День променистий для вірмен,
Подивившись на небо, бачить він,
Що вічний світоч там повис,
Як око Господнє, з висот
Дивлячись на землю вниз!
Інші казки
