Казка мисливця
Я клянусь хрещенням мого батька і народженням моєї матері, що все так і було. Одного разу, а нас було п'ятеро чи шестеро, ми вирушили на полювання з шаблею і гарматою. З нами був Хаді, з нами був Гуді, був ще Чаті, був ще з нами Маті, нарешті, був мій батько і, звичайно ж, був я, — усі пішли полювати.Ми йшли прямо через гори і через долини. Йшли мовчки, не промовивши ні слова, важко було нам у дорозі, чи легко, — все терпіли. Ми все йшли та йшли, поки не дійшли до такого місця, де було три озера: два з них були пересохлими, а в третьому взагалі води не було.
Глянули ми на них і раптом помітили, що в тому озері, де взагалі води не було, плавають три качки. Причому дві з них — мертві, а третя взагалі нежива.
— Хаді, давай, стріляй!
— У мене немає рушниці.
— Гуді, давай, стріляй!
— І в мене немає рушниці.
— Чаті!… Маті!…
— І ми без рушниць.
— Ну і що ж тепер робити?
А в мого батька якраз був такий довго-короткий і тонко-товстий посох. Він підняв його на плечі, навів на ціль і вистрілив.
Ба-бах!!!
Він вистрілив, а я впав. А як я впав — качка і розпласталася на землі: кожне крило метра чотири завдовжки.
— Хаді, дай мені ножа!
— У мене немає ножа.
— Гуді, ножа!
— І в мене немає.
— Чаті!… Маті!…
— І в нас немає.
— Ну і що ж тепер робити?
А в мого батька був ніж, тільки без леза. Ну, взяли ми той самий ніж, Хаді спробував різати — не виходить. Гуді спробував різати — і в нього не виходить. Чаті спробував — толку немає. Маті намагався — куди там. Навіть у мого батька нічого не вийшло. Тільки в мене й вийшло, чесне слово.
Лежить ця качка, значить, на землі. Ми дивимося на неї, а це ж не качка зовсім, а цілий буйвол! Хаді спробував підняти — не зміг. Гуді спробував — не вийшло. І Чаті не підняв, і у Маті нічого не вийшло. Навіть мій батько не підняв. А я вхопився, як слід, та й навантажив собі на плече. Ну ми й пішли далі.
Ми все йшли та йшли, поки не дійшли до такого місця, де одразу три села стоять. Причому двох сіл не видно, а в третьому й взагалі хат немає. Ми побродили по цьому безлюдному селі і знайшли там трьох живих бабусь. Дві з них були мертві, а третя й взагалі не дихала.
— Бабусі, — сказали ми. — Давайте приготуємо цю качку з рисом.
Бабуся, та, що не дихала, покрутилася тут і там та й принесла півмішка рису і три горщики. Два з них були наскрізь пробиті, а третій і взагалі без дна.
Ми наповнили той горщик, що був без дна, водою. Додали рис, поклали качку і почали варити суп. Правда, вогню не розводили.
Супчик, значить, все варився та варився, м'ясо і рис закипіли і випарувалися, — одна вода лишилася.
Проголодувавшись, як слід, після полювання, ми накинулися на їжу. Їли-їли, та так голодними й лишилися.
Інші казки
