Моллі Ваппі
Жили на світі чоловік із дружиною, і було в них стільки дітей, що прогодувати їх усіх вони не могли. І довелося їм відвести трьох дочок у ліс і залишити там. Дівчата блукали-блукали лісом, проголодалися, а вже смеркалося. Нарешті, бачать — попереду заблимав вогник, і пішли на нього. Дійшли до якогось дому і постукали у двері. Із дому вийшла жінка і запитала:— Що вам треба?
Дівчата відповіли:
— Дозвольте нам переночувати у вас і дайте нам поїсти!
— Не можу, — сказала жінка. — Чоловік у мене велетень. Повернеться додому і вб’є вас.
Дівчата почали її благати:
— Впустіть нас! Ми хоч трохи посидимо. А підемо раніше, ніж він повернеться!
Ну, жінка впустила дівчат, посадила їх біля вогню і дала їм хліба та молока. Але лише вони почали їсти, як почувся гучний стук у двері, і хтось сказав страшним голосом:
Фі-фай-фо-фам,
Дух людини чую там!
Хто це в тебе, жінко?
— Це три бідні дівчини, — відповіла вона. — Змерзли, проголодалися. Вони скоро підуть. Ти їх не чіпай, чоловіче!
Велетень нічого не відповів, сів за стіл, наївся до сита, а дівчатам наказав залишитися на ніч. Спати їх поклали на одному ліжку з трьома дочками велетня.
Найменшу гостю звали Моллі Ваппі, і була вона дуже розумна дівчина. Коли вони йшли спати, велетень надів їй і її сестрам на шию солом’яні шнурки, а своїм дочкам — золоті ланцюжки. Моллі Ваппі помітила це, зрозуміла, що щось нечисто, і вирішила бути насторожі. Зачекала, поки всі не заснули міцним сном, а тоді вислизнула з ліжка, зняла з себе і сестер солом’яні шнурки, а з дочок велетня — золоті ланцюжки. Потім наділа солом’яні шнурки на дочок велетня, а золоті ланцюжки на себе і на сестер, і знову лягла.
Серед ночі велетень піднявся, взяв у одну руку важку булаву, а іншою намацав у темряві солом’яні шнурки. Потім ударив булавою своїх власних дочок і вбив їх, а сам знову ліг і заснув задоволений — адже він був упевнений, що вбив чужих дівчат.
Тут Моллі Ваппі подумала, що пора тікати, та якнайдалі. Розбудила сестер, наказала їм не шуміти, і всі троє вислизнули з дому і помчали. Бігли-бігли аж до самого ранку, поки не побачили перед собою палац. А це був палац самого короля, і Моллі увійшла туди і розповіла королю про все, що трапилося. На це король їй і каже:
— Ну, Моллі, ти дівчина розумна, — самого велетня перехитрила. А спробуй-но хитріше! Візьми у велетня меч, що висить на спинці його ліжка, і я видам твою старшу сестру за мого старшого сина!
Моллі сказала, що постарається. Ось повернулася вона назад, прокралася в дім велетня і сховалася під його ліжком.
Велетень повернувся додому, наївся до сита і ліг спати. Моллі зачекала, поки він не захрапів, і вибралася з-під ліжка. Перелізла через велетня і зняла його меч. Але коли вона перетягала меч через ліжко, він задзвенів, і велетень одразу ж схопився. Моллі з мечем у руках кинулася тікати з дому.
Моллі бігла і бігла, поки не добігла до "Мосту-тонкого-як-волосина". Вона-то перебігла по мосту, а велетень побоявся на нього ступити — зупинився і крикнув:
— Ну, бережись, Молли Ваппі! Наважся ще раз прийти!
— Ах, лише два рази мені по мосту треба пройти! — відповіла Моллі і втекла.
Так Моллі дістала королю меч велетня. І старший син короля одружився з її старшою сестрою.
Тут король і каже Моллі Ваппі:
— Молодець, Моллі! Спритна ти! Але спробуй зробити ще спритніше. Візьми гаманець, що лежить у велетня під подушкою, і я видам твою другу сестру за мого другого сина.
І Моллі знову сказала королю, що постарається. Ось вирушила вона до велетня, прокралася в його кімнату і сховалася під ліжком. А коли велетень повечеряв і захрапів, вилізла, засунула руку під подушку і витягла гаманець. Але не встигла вона вибігти з дому, як велетень прокинувся і кинувся за нею.
Моллі бігла і бігла, поки не добігла до "Мосту-тонкого-як-волосина". Моллі-то перебігла по мосту, а велетень побоявся на нього ступити — зупинився і крикнув:
— Ну, бережись, Молли Ваппі! Наважся ще раз прийти!
— Ах, лише один раз мені по мосту треба пройти! — відповіла Моллі і втекла.
Так Моллі дістала королю гаманець велетня. І другий син короля одружився з її другою сестрою.
Тут король і каже Моллі Ваппі:
— Розумна ти дівчина, Моллі! А якщо виявишся ще розумнішою і візьмеш у велетня кільце, я видам тебе за мого молодшого сина!
Моллі сказала королю, що постарається. І ось вона знову пішла до велетня і сховалася під його ліжком. Велетень незабаром повернувся додому, наївся до сита, завалився спати і захрапів на весь дім.
А Моллі вилізла, вилізла на ліжко, взяла велетня за руку і почала знімати кільце. Вертіла, вертіла його, нарешті зняла, але тут велетень як схопиться і як схопить її.
— Нарешті я тебе спіймав, Молли Ваппі! — скрикнув він. — Ну, кажи: якби я тобі так докучив, як ти мені, що б ти зі мною зробила?
— Я б посадила тебе в мішок разом із кішкою і собакою, — відповіла Моллі, — а ще сунула б туди нитки, голку і ножиці. Потім повісила б мішок на стіну, а сама пішла б у ліс за палицею товстішою. Вибрала б найтовстішу булаву, а вдома поклала б мішок на підлогу і почала б тебе молотити, поки б ти дух не випустив.
— Ну що ж, Моллі, — сказав велетень, — так я і зроблю!
Дістав велетень мішок, посадив у нього Моллі, сунув туди кішку з собакою, а ще нитки, голку і ножиці, повісив мішок на стіну, а сам пішов у ліс за булавою.
Ось сидить Моллі в мішку і співає:
Ах, якби ви тільки бачили те, що бачу я!
— А що ти там бачиш, Моллі? — питає її жінка велетня.
Моллі їй ні слова у відповідь — все лише співає-наспівую:
Ах, якби ви тільки бачили те, що бачу я!
— Дай мені посидіти в мішку замість тебе, Моллі! — попросила жінка велетня. — Я хочу побачити, що ти там бачиш.
Моллі прорізала ножицями дірку в мішку, взяла голку з нитками і вистрибнула. Потім допомогла жінці велетня залізти в мішок і тут же міцно зашила його.
Жінка велетня посиділа-посиділа в мішку, нічого не побачила і почала проситися на волю. Але Моллі її і не слухала — сховалася за дверима і чекала.
Ось повернувся додому велетень із цілим деревом у руках, зняв зі стіни мішок і давай молотити по ньому з усієї сили. Жінка кричить йому:
— Та це ж я, чоловіче!
Але тут собака загавкала, кішка замяукала, і велетень не впізнав голосу своєї дружини. Тим часом Молли вислизнула з-за дверей, а велетень помітив її і кинувся навздогін.
Моллі бігла і бігла, поки не добігла до "Мосту-тонкого-як-волосина". Моллі-то перебігла по мосту, а велетень побоявся на нього ступити — зупинився і крикнув:
— Ну, бережись, Молли Ваппі! Наважся ще раз прийти!
— Ах, навіщо тепер мені сюди йти? — відповіла Моллі і втекла.
Ось принесла Моллі королю чарівне кільце і вийшла заміж за молодшого принца. А велетня вони більше в житті не зустрічали.
Інші казки
