Тітті-мишка та Тетті-мишка
Тітті-мишка та Тетті-мишка разом жили в домику.Тітті-мишка пішла по колосся, і Тетті-мишка пішла по колосся.
Ось вони обидві пішли по колосся.
Тітті-мишка зірвала колосок, і Тетті-мишка зірвала колосок.
Ось вони обидві зірвали по пшеничному колоску.
Тітті-мишка стала готувати пудинг, і Тетті-мишка стала готувати пудинг.
Ось вони обидві стали готувати пудинги.
Тетті поклала свій пудинг у чугунок з окропом, щоб він зварився, і Тітті поклала свій пудинг у чугунок, але чугунок перекинувся і обварив Тітті на смерть.
Тетті сіла і гірко заплакала. Тут питає її тринога табуретка:
– Про що ти плачеш, Тетті?
– Ах! – відповідає Тетті. – Тітті померла, ось я й плачу.
– А я стану підстрибувати, – сказала табуретка і почала підстрибувати.
Тут підлогова щітка питає її зі свого кута:
– Триножка, а триножка, чого ти підстрибуєш?
– Тітті померла, Тетті плаче, ось я й підстрибую.
– А я стану підмітати, – сказала щітка і взялася підмітати підлогу.
– Постривай, щітко! – покликала її двері. – Навіщо ти підмітаєш?
– Ах! – відповіла щітка. – Тітті померла, Тетті плаче, триножка підстрибує, ось я й підмітаю.
– А я буду скрипіти, – сказала двері і заскрипіла.
– Послухай, двері, чого ти скрипиш? – запитало вікно.
– Ах! – відповіла двері. – Тітті померла, Тетті плаче, триножка підстрибує, щітка підмітає, ось я й скриплю.
– А я буду дзеленьчати, – сказало вікно і задзвеніло.
За вікном у дворі стояла стара лавка. Почула вона, що вікно задзвеніло, і питає:
– Вікно, вікно, чого ти дзеленьчиш?
– Ах! – відповіло вікно. – Тітті померла, Тетті плаче, триножка підстрибує, щітка підмітає, двері скриплять, ось я й дзеленьчу.
– А я буду скакати навколо дому, – сказала лавка і поскакала.
Треба вам сказати, що біля дому росла висока горішина. Ось горішина і питає лавку:
– Лавко, а лавко, чого ти скачеш навколо дому?
– Ах! – відповіла лавка. – Тітті померла, Тетті плаче, триножка підстрибує, щітка підмітає, двері скриплять, вікно дзеленьчить, ось я й скачу навколо дому.
– А я скину свої листя, – сказала горішина і скинула свої гарні зелені листочки.
На гілці її сиділа маленька пташка. Побачила вона, що всі листочки обпали, і питає:
– Скажи, горішино, навіщо ти скинула свої листочки?
– Ах! – відповіла горішина. – Тітті померла, Тетті плаче, триножка підстрибує, щітка підмітає, двері скриплять, вікно дзеленьчить, лавка скаче, ось я й скинула свої листочки.
– А я вищиплю всі свої пір'їнки, – сказала пташка і вищипала всі свої гарненькі пір'їнки.
У цей час через двір проходила маленька дівчинка. Вона несла глечик молока на вечерю своїм братикам і сестричкам. Побачила вона бідну пташку всю общипану, без жодного пір'їнка, і питає:
– Мила пташко, чому ти така облізла?
– Ах! – відповіла пташка. – Тітті померла, Тетті плаче, триножка підстрибує, щітка підмітає, двері скриплять, вікно дзеленьчить, лавка скаче, горішина скинула листя, ось я й вищипала собі всі пір'їнки.
– А я розіллю молоко, – сказала дівчинка і кинула на землю глечик з молоком.
Поруч на самій верхівці приставної драбини стояв старий: стіг сіна очеретом прикривав. Побачив старий, що дівчинка розлила молоко, і питає:
– Дівчинко, навіщо ти розлила молоко? Тепер твої братики і сестрички ляжуть спати без вечері. І дівчинка відповіла:
– Тітті померла, Тетті плаче, триножка підстрибує, щітка підмітає, двері скриплять, вікно дзеленьчить, лавка скаче, горішина скинула листя, а пташка вищипала собі всі пір'їнки, ось я й розлила молоко.
– Ах, страсті-то які! – сказав старий. – А я перекину драбину і зламаю собі шию.
І він перекинув драбину і зламав собі шию. Тут висока горішина з тріском упала на землю і придавила стару лавку і дім; а дім завалився, і вікно вилетіло; а двері вискочили і повалили щітку; а щітка перекинула табуретку, і бідненька мишка Тетті загинула під руїнами.
Інші казки
