Чому в березні погода мінлива
Жили два брати — Старший Січень (Січень), Молодший Січень (Лютий) і їх сестра баба Марта (Березень).І був у них виноградник. Зібрали вони виноград і зробили вино, та розлили його в три бочки — на кожного по одній.
Старший Січень цілими днями ходив-бродив лісами та полями, вітер його з ніг збивав, мороз за обличчя щипав, сніг дорогу йому засипав. До вечора повертався втомлений додому, сідав за стіл трапезувати. Та як то буває, наливав собі чарку вина. А де одна чарка, там і друга, а за другою й третя. Незабаром і допив усе вино зі своєї бочки.
У Молодшого Січня теж роботи хоч відбавляй. Ходив він на річку — лід ламав, річну воду звільняв. Ходив і в ліс — дерева від снігу чистив, птахам гнізда будувати допомагав. Цілими днями в турботах, під вечір із ніг валився. Сідав за стіл до вечері, їв, вино пив. Хоп — чарка вина, хоп — друга, а де друга, там і третя. Незабаром і його бочка з вином спорожніла.
З того часу ходили брати на весілля, хрестини та й просто в гості з порожніми руками і палали від сорому, що нема в них вина на подарунок.
А от вино баби Марти стояло в підвалі в бочці непочате — ціле-цілесеньке.
І ось вирішили брати відкрити бочку баби Марти, та відпити з неї вина. Сказано — зроблено. Вранці один брат вип’є чарку, вдень інший брат теж наллє собі вина в чашу, та так і скінчилося вино й у третій бочці.
Прийшла баба Марта, засукала рукава, стала готуватися до приходу весни. Клопоталася по господарству, стомилася, присіла відпочити та повечеряти. Поїла і згадала про своє вино, вирішила випити чарку.
Прийшла до своєї бочки — і що вона бачить? У ній немає ні краплі! Та й давно вона порожня — навіть розсохла.
Зрозуміла тут баба Марта, що обікрали її рідні брати. Розсердилася, почала лаятися, та так розійшлася — і не зупиниш. Кричала, лаялася, плювалася, проклинала, та потім сіла без сил і заплакала, з очей її рікою потекла сльоза.
Плакала-плакала, та потім втішилася. Подумала:
— Ех, та хто ж його випив, мої ж рідні брати і випили, а не якісь чужі. Та й усе одно їх частувати збиралася!
Так сказала вона й усміхнулася. Обличчя її засяяло, все горе пішло.
Але все одно на душі її залишилася образа, що обдурили її брати й позбавили її вина. І щоразу, як згадує вона про це, то знову починає сердитися й плакати. Але злість її швидко проходить, махне вона рукою і знову засміється.
Інші казки
- Юнак із зіркою на чолі
- Твердушка, М'якушка і Солодушка
- Горобець і лисиця
- Бідняцька правда
- Три поради, що дорожчі за гроші
