Двісті двадцять хитрощів
Побраталися Кумушка Лисиця та Їжачок Бистроніжок. Куди Їжачок, туди й Лисиця. Куди Лисиця, туди й Їжачок. Скрізь разом ходили. Якось Лисиця сказала:— Ходімо, Їжачку, на виноградник!
— Ходімо, Лисичко. А сторож?
— Ех, ти! Усього ти боїшся. Я ж із тобою! Я двісті двадцять хитрістей знаю. А ти, Їжачку, знаєш хоч одну?
— Лише три, та зате надійні.
— Ну, ходімо тоді! — сказала Кумушка Лисиця.
Пішли. Прийшли на виноградник. Почали рвати виноград.
— Ох, і солодко-о-о! — сказала Лисиця. — Іди, Їжачку, іди, братику! Далі солодший виноград!
— І тут солодко, Кумушко!
— Ідемо, ідемо далі! Дивись, який він там жовтий! Почекай-но, я й червоного спробую! А дух-то, дух!
— Не встигла договорити Лисиця — клац! — у пастку потрапила.
— Ой, матусю, от лихо! — заплакала Кумушка. — Благаю тебе, Їжачку! Ти мені брат, ти мені сестриця! Порадь якусь хитрість!
— Що ти говориш, Лисичко! Від мене хитрість чекаєш? Ти ж сама їх двісті двадцять знаєш. А я лише три.
— Ах, багато я їх знала, Їжачку! Та як тільки пастка захлопнулася, всі з голови вилетіли. Ти мені підкажи хоч одну!
— Гаразд, — сказав Їжачок. — Коли прийде сторож, ти вдавай слухняну. Почни до нього лащитися, хвостом вертіти. Він тебе за ручну прийме. Не вб’є. А потім ти втечеш. Ну, бувай! Я тебе в лісі чекаю.
Побіг Їжачок. Прийшов сторож. Побачив Кумушку і сказав:
— Ага! Попалася ти мені, Кумушко.
Але Лисичка почала хвостом вертіти. Стала ввиватися навколо нього.
— Мабуть, ручна! — подумав сторож.
Повів він Лисицю до своєї хати, прив’язав до дерева. Пішов знову обходити виноградник.
Кумушка Лисиця перегризла мотузку й втекла. Наступного дня Лисиця знову сказала Їжачку:
— Ходімо, Їжачку, за виноградом!
— А пастка, Кумушко?
— Це дрібниці, — сказала Лисиця. — Я нічого не боюся. Та й хитрість згадала. Двісті двадцять! І на мене вистачить, і на тебе. Тож ходімо!
— Гаразд, ходімо! — сказав Їжачок.
Пішли. Прийшли на виноградник... Лише увійшли — клац! — знову Лисиця в пастку потрапила.
— Ой, Їжачку, лихо яке! Благаю тебе, порадь якусь хитрість!
— Як же я пораджу, Лисичко? У мене лише дві залишилися. А у тебе двісті двадцять.
— Знову я їх забула, братець. Ти мені батько, ти мені матуся! Підкажи мені ще одну хитрість!
Пожалів Їжачок. Сказав:
— Як прийде сторож, вдавай мертву. Він тебе вдарить, ногою штовхне, та й відкине вбік. Тоді й тікай!
Побіг Їжачок. Прийшов сторож. Побачив Лисицю, сказав:
— Знову ти, Лисичко, попалась! Тепер я тебе проучу!
Штовхнув її ногою — не рухається. Вдарив — не шевелиться.
— Здохла, — вирішив собі сторож і відніс Лисицю до села.
Прийшов додому. Кричить:
— Вийди-но, жінко! Приніс я тобі шкуру на кожух!
Залишив він Лисицю на колоді, на якій дрова рублять, а сам пішов за ножем, щоб шкуру зняти. А жінка вийшла на двір. Дивиться сюди, дивиться туди — немає ніякої шкури. Вийшов і сторож. Почав ніж точити.
— Ти що ж, чоловіче, — каже жінка, — жартуєш? Де ж твоя шкура?
— На колоді!
— Немає її.
Подивився сторож. Немає Кумушки Лисиці!
— Ах, Лисиця! Знову втекла! Ну, почекай, ще потрапиш ти мені в руки!
Не минуло багато часу, Лисиця знову сказала Їжачку:
— Ходімо, Їжачку, на виноградник!
— Ех, Лисичко, чи є в тебе розум, чи немає? Ти що, пастку забула?
— Та це ж давно було! І хитрість я зберегла. Вистачить на мене. Вистачить і на тебе.
Умовила Їжачка. Пішли за виноградом. Дивляться — виноградник канавою обкопаний.
Стрибнула Лисиця — перестрибнула. Стрибнув Їжачок і шльоп! — у канаву.
— Будь ласка, Лисичко, виручи мене! — почав благати Їжачок. — Підкажи мені якусь хитрість!
— Ех, Їжачку, багато я їх знала, та зараз, коли стрибнула, всі з голови вискочили.
— Коли так, кінець мені! — каже Їжачок, — минуло моє життєчко! Давай хоча б попрощаємося, сестрице! Поцілуємося в губи!
Нахилилася до нього Лисиця. Їжачок ніби поцілувати хотів, а сам вчепився їй у губи. Дернулася Лисиця — вихопила Їжачка з ями. А він тримається, не відпускає.
Сторож здалеку показався. Кинулася Кума Лисиця бігти з усіх сил. І Їжачка на собі везе.
Добігла до лісу. Тільки там Їжачок відпустив її і сказав:
— Прощай, Лисичко! Зрозумів я, яка ти. Не потрібні мені твої хитрість. Я ж знаю лише три, та зате надійні.
Інші казки
