Сливи за сміття
Усім хороший Хитрий Петро — і розумний, і спритний, і зовні привабливий. Тільки ось дружини в нього немає. Вирішив Хитрий Петро одружитися. Та де ж знайти дружину собі на пару — і гарну, і працьовиту?Думав-думав Хитрий Петро і придумав ось що. Росло у нього в саду сливове дерево з небаченими сливами — то великі, як яблука, то маленькі, як кулачок. Набрав молодець повну візок слив і в базарний день викатив її на ринкову площу.
— Гей, сюди, молодиці! Підходьте, красуні дівчата! Сливи! Сливи! Продаю сливи без грошей!
Збіглися люди: як це торгують без грошей? А Хитрий Петро пояснює:
— Беріть, господарки, сливи, і жодної копійки з вас не візьму. Тільки продаю я сливи за сміття — скільки сміття, стільки й слив.
Заметушився народ, побіг по домівках. Господарки пил стовпом підняли — сміття в кошики та мішки збирають, дочок на площу посилають.
Ось уже площа заповнюється: одна у відрах сміття з дому несе, інша кошик за собою тягне, третя кряхтить, візок зі сміттям перед собою котить. Звичайно, деякі несли й у лубочку — не в усіх вдома сміття було вдосталь. Але слив усім вистачило, Хитрий Петро тільки встигав відважувати та жартувати:
— Який у тебе, дівчино, сміття відбірне та крупне!
Все! Закінчилися сливи. Почав народ розходитися, а Петро щось засмучений стоїть — розуміє, що не вдалася його задумка. Раптом бачить він — йде через площу дівчина, несе щось у хусточці і плаче-заливається.
— Хто це? — питає Петро.
— А це сиротка Даніела, — йому з посмішкою інші господарки відповідають, — у неї, у бідолахи, свого сміття ніколи не буває, це вона у сусідки позичила жменю. Мабуть, не поласувати їй сливами вдосталь…
— Гей, Даніело, — гукнув тут Хитрий Петро, — підеш ти за мене заміж?
Витерла сльози Даніела, і побачили всі, як сяє її прекрасне обличчя.
Тут і весілля зіграли, і стали вони жити-поживати. Хитрий Петро, звичайно, свої жарти не забув — недарма про нього вся Болгарія історії розповідає, — але перестав витівками людей ображати. Кажуть — це від Даніелиного сливового варення. Дуже вже воно солодке та смачне.