Кап-Кап
У похиленій хатині жили-були дід та баба. Вночі дід запитав у баби:— Бабо, ти кого боїшся?
— Нікого немає гіршого за вовка!
— Я страшнішого звіра знаю. Це — Кап-Кап, що дозволяє дощу капати крізь дах. Вовку до нього дале-е-еко!
Куманьок Вовчок у той час на подвір'ї чув дідові слова й подумав, злякавшись: «Тільки б мені не довелося зустрітися з тим страшним Кап-Капом!»
У той самий момент із темряви до двору прокрався кінокрад. За коня він прийняв Вовка. Сів на нього верхи, кричить:
«Коняго! Неси мене в ліс негайно!»
— О-хо-хо! — тут Вовк застогнав. — Все ж таки я потрапив до Кап-Капа! Що він зі мною зробить?
І помчав, що є сили. Поки він мчав лісом, трохи світати почало. Кінокрад тоді побачив, що під ним не Кінь, а Вовк. Злякався, стрибнув з Вовка, та впав при цьому в яму. Ну, а Вовк помчав далі. Дивиться — Кума Лисиця назустріч.
— Куди, Куме? Чого мчишся?
— Страшний Кап-Кап стрибнув у яму. А скакав на мені він довго. Утікай, Лисичко, ноги! І тебе б не осядла!
Кума побігла за ним. Назустріч їм Білий Зайчик.
— Стійте! Куди, друзі, спішите?
— Залиш жарти, Зайчику Білий! Страшний Кап-Кап стрибнув у яму. А скакав на мені він довго. Утікай і ти, брате, ноги! Як би тебе не осядла!
— У мене душа героя! — відповів їм Зайчик Білий. — Підведіть, подивлюся я, що це за страшний Кап-Кап!
Ось тоді й засоромилися Куманьок Вовчок із Лисицею. Повернули з Зайцем Білим.
— Ти тримай мене за ноги, — каже Заєць, — а ти, Куме, тримай Лисицю! Опускайте мене в яму — подивлюся я на Кап-Капа!
Опустили Зайка вниз. Кінокрад його помітив і схопив за вуха. Заєць здригнувся. Лисиця його дёрнула. Куманьок Вовчок Лисицю дёрнув. Кінокрад вчепився міцно. Зайця тягав за вуха. Потім відпустив Зайчишку.
Швидко витягли Зайка Куманьок Вовчок із Лисицею.
— Зайчику, що ж там під корінням?
— Ваш Кап-Кап залишився в ямі. Слабі його руки. За вуха мене схопив він. Думав, витягну його — щоб і ви його побачили. Та не втримав і відпустив.
— Вуха-то потягнулися! — помітив Куманьок Вовчок.
— Так, брате, щось довгуваті! — підтримала Кума Лисиця.
Сказав Заєць, засміявшись:
— А моїй геройській душі такі вуха пасуть! З тих пір і залишився Заєць із довгими вухами.
Інші казки
- Казка про Хлопчика, цуценя, кошеня та жаба
- Дід, баба та Місяць
- Вовк і сорока
- Вапняночка
- Мудрість старців
