Два горбуни і гноми
Жили-були два горбаті, два товариші, Ноннік і Габік.Вони займалися кравецтвом і кожного ранку вирушали шукати роботу по околишніх фермах і замках: один — в один бік, інший — в інший.
Одного вечора Ноннік повертався з роботи сам, і коли він проходив через безлюдну місцевість Пенанроку, неподалік від містечка Плуара, він почув тоненькі голоси. Вони співали:
Понеділок — день, вівторок — день, середа — день...
«Хто ж це тут співає?» — подумав він і тихенько підкрався ближче. Була чудова місячна ніч, і він побачив нічних танцюристів — гномів; вони кружляли в хороводі, тримаючись за руки, і співали. Один із них починав:
Понеділок — день, вівторок — день, середа — день.
А інші хором підхоплювали:
Понеділок — день, вівторок — день, середа — день...
І так без кінця. Ноннік часто чув про нічних танцюристів, але ніколи їх не бачив. Він сховався за скелю і став спостерігати. Але його помітили і потягли прямо в коло. І гноми почали танцювати і кружляти навколо нього, приспівуючи:
Понеділок — день, вівторок — день, середа — день...
Вони сказали горбатому:
— Танцюй і співай з нами разом!
Ноннік був не з боязких — він увійшов у хоровод і почав танцювати і співати разом із ними:
Понеділок — день, вівторок — день, середа — день...
Однак, помітивши, що вони весь час повторювали лише ці слова, і нічого більше, він запитав:
— А далі що? Дуже вже коротка ваша пісенька.
— Це все, — відповіли гноми.
— Як так усе? Чому ви не продовжуєте: і четвер теж день, і п’ятниця — день...
— Правильно, — погодилися вони, — це дуже мило. І вони заспівали, притупуючи і стрибаючи від радості:
Понеділок — день, вівторок — день, середа — день...
І четвер теж день, і п’ятниця — день...
Тут вони закрутилися, наче біснуваті. Коли Ноннік знемігся від втоми і захотів піти, гноми почали радитися між собою:
— Що ми дамо Нонніку за те, що він допоміг нам скласти таку гарну пісеньку?
— Що завгодно: срібла і золота вдосталь, а якщо він захоче, ми звільнимо його від горба.
— О, — вигукнув Ноннік, — якщо ви звільните мене від цього тягаря, який я так довго ношу, забирайте собі і золото, і срібло!
— Гаразд, знімемо йому горб!
І вони натерли йому спину чудодійною маззю, від якої горб зник, наче за чарівництвом, і він повернувся додому налегкі — стрункий, прямий, одним словом, дуже гарний.
Наступного дня, коли його горбатий товариш побачив його, то дуже здивувався і навіть не одразу його впізнав.
— Як! — вигукнув він, оглядаючи Нонніка з усіх боків. — А де ж твій горб?
— Зник, як бачиш.
— Але як же це сталося? Тоді Ноннік все йому розповів.
— Ах, я теж піду подивитися на нічних танцюристів у Пенанроку, і сьогодні ж вечором, не відкладаючи!
Так він і зробив.
Коли він з’явився серед скель, гноми вже танцювали там, співаючи.
Понеділок — день, вівторок — день, середа — день...
— затягував один голос, а інші хором підхоплювали:
І четвер теж день, і п’ятниця — день...
Як вони кружляли, стрибали і скакали!.. Габік підійшов до них, і гноми закричали:
— Іди танцювати з нами!
І ось він уже вступив у хоровод і давай танцювати і співати, як вони:
Понеділок — день, вівторок — день, середа — день... І четвер теж день, і п’ятниця — день...
— А далі? — запитав він.
— Це все. Хіба ти знаєш далі?
— Ще б пак!
— Ну, кажи швидше, кажи ж!.. А Габік у відповідь:
І субота — день, і неділя!
— Ну, це погано! Це не в риму! Він нам зіпсував пісеньку, таку гарну пісеньку! Треба його за це покарати. Що ми з ним зробимо? — закричали гноми всі разом, метушачись і снуючи навколо Габіка, наче мурахи в мурашнику.
— Треба додати горб Нонніка до його горба! — порадив хтось.
— Ось це правильно — додамо горб Нонніка до його горба.
Сказано — зроблено. І нещасний Габік повернувся додому присоромлений, згинаючись від непосильного тягаря. І довелося йому все життя разом із власним горбом носити горб свого товариша!
Інші казки
- Казка про вовка, який знайшов шматок сала
- Казка про дев'ять братів-баранчиків та їх сестру
- Казка про хлопчика з черевичком
- Моргани на острові Уессан
- Принцеса Мишка
