Чорнушка
Жив-був пан; у нього була добра дружина, а донька красуня — звали її Машею.Дружина померла, а він одружився знову — на удові; у тієї було двоє своїх дочок, та таких злих, недобрих! Змушували вони бідну Машу на себе працювати, а коли роботи не було, наказували їй сидіти біля печі та вигрібати попіл; через це Маша завжди була брудна та чорна, і прозвали її Чорнушкою.
Ось якось заговорили люди, що їхній князь хоче одружитися, що буде у нього велике свято, і що на тому святі вибере він собі наречену.
Так і сталося. Скликав князь усіх у гості. Почали збиратися мачуха з дочками, а Машу брати не хочуть; скільки вона ні благала — ні та ні!
Ось поїхала мачуха з дочками на княже свято, а падчерці залишила цілу міру ячменю, борошна й сажі — все разом перемішано — і наказала до їхнього повернення розібрати все по зернятку, по крихті.
Маша вийшла на ґанок і гірко заплакала; прилетіли два голубки, розібрали їй ячмінь, і борошно, і сажу, потім сіли їй на плечі — і раптом опинилося на дівчині прекрасне нове плаття.
— Іди, — кажуть голубки, — на свято, тільки не залишайся там довше півночі.
Щойно увійшла Маша до палацу, як усі на неї задивилися; самому князю вона сподобалася найбільше, а мачуха й сестри її зовсім не впізнали.
Погуляла, повеселилася Маша з іншими дівчатами; бачить, що скоро північ, згадала, що їй голубки наказували, і побігла швидше додому. Князь — за нею, хотів дізнатися, хто вона така, а її й слід простыл!
Наступного дня знову у князя свято; дочки мачухи клопочуться про наряди та постійно кричать і лають Машу:
— Гей, дівко Чорнушко! Переодягни нас, почисти плаття, приготуй обід!
Маша все зробила, а ввечері знову повеселилася на святі й пішла додому до півночі; кинувся князь за нею — ні, не наздогнав.
На третій день у князя знову бенкет; ввечері голубки взули й одягли Машу краще, ніж раніше. Пішла вона до палацу, загулялася, забула про час. Раптом ударила північ; Маша кинулася швидше бігти додому, а князь заздалегідь наказав усі сходи облити смолою та дьогтем. Один черевичок її прилип до смоли і залишився на сходах; князь узяв його і наступного ж дня наказав знайти, кому черевичок до ладу.
Увесь город обійшли — нікому черевичок не підходить; нарешті прийшли до мачухи. Вона взяла черевичок і почала приміряти старшій дочці — ні, не лізе, нога велика!
— Ні, — кажуть князеві посланці, — не годиться!
Мачуха почала приміряти черевичок середній дочці, і з нею те саме сталося.
Побачили посланці Машу, наказали їй приміряти; вона наділа черевичок — і в ту ж мить опинилося на ній прекрасне блискуче плаття. Дошки мачухи лише ахнули!
Ось привезли Машу до князових теремів, і наступного дня було весілля.
Весілля було веселе, і я там був, мед-пиво пив, по вусах текло, в рот не потрапило.
Інші казки
