Федул і Меланія
Чоловіка звали Федулом, а дружину Маланьою. Федул із усією чоловічою роботою справлявся, а Маланья вдома господарювала.Якось повернувся Федул додому сердитий, втомлений і взявся дружину лаяти та докоряти:
— Навколо печі тупцюєш півдня, а толку ніякого! Я от за одну упряжку стільки землі перевернув — іншому за день стільки не переорати, коня зовсім упарив і сам ні рук, ні ніг не чую!
Маланья жінка швидка: так і снує по хаті, так і снує. То до зібки підскочить, то вугілля з печі вигрібає, то важкий чавун із печі ухватом тягне, чоловікові відповідає:
— Ну, чого, Федуле, губи надув? У тебе хоч і важке, та одне діло, а я тут кручуся, як білка в колесі, на хвилину присісти не можу. А не віриш — залишись завтра вдома, погосподарюй, а я орати поїду.
— Ото-то, поїдь, попаши, довідаєшся, чия робота важча: твоя чи моя. А я біля печі хоч деньок відпочину, якось упораюся, все вчасно приготую.
Зранку вирушає орати Маланья, Федулу наказує:
— Дивись, щоб тісто із діжі не втекло; у кориті дитячі сорочки замочені — постирати треба; горщик із сметаною в коморі: збий — масло віднеси в льох; на грядці висять сухі пелюшки; як дитина прокинеться — не забудь нагодувати: молоко й ріжок у присінку на полиці, та дивись, щоб чужа собака в сіни не заскочила, там квочка на гнізді сидить.
І з тими словами Маланья поїхала. Залишився Федул дома господарювати.
Піч затопив... Що таке? Із печі дим повалив, очі їсть. Мужик туди-сюди метушиться: «Ах! Та ж я забув трубу відкрити!» Кинувся трубу відкривати. Поки в диму встиг вьюшку розгледіти та відкрити, дивиться — тісто із діжі тікає. Узявся тісто збирати та місити: руки всі в тісті, а тут дитина в зібці заплакала. Федул кинувся до дитини — не встиг і руки витерти. Взяв дитину на руки, перепачкав у тісті, побіг із дитиною суху пелюшку з грядки зняти, та й посковзнувся, наступив на тісто, що з діжі вилізло, упав, сам ушибився і дитину ледь не вбив. А в ту пору в сінях почувся шум: квохтала квочка, гавкала собака... Федул пелюшки міняти не став, сунув дитину в зібку, схопив кочергу і вибіг у сіни. Там квочка вся збентежена обороняла своє гніздо від собаки. Федул замахнувся кочергою на собаку, а та відвернулася. Залізний наконечник кочерги попав по гнізду, насиджені яйця розбилися. А дитина в люльці заходилася від крику. Поспішив Федул до дитини. Глядь, а піч уже протопилася, лишилися лише сині вуглинки, тісто із діжі знову вилізло, і дитина безутішно кричить. Що робити? За що спершу взятися? Так і метушився: то за одну справу візьметься, то за іншу, поки не повернулася з поля Маланья. Федул зустрів дружину:
— Чого так рано приїхала?
— Як так рано? — Маланья йому у відповідь. — Упряжку орала, кінь стомився, і сама ледве ноги волочу! А що це в тебе тут усе догори дриґом?
— На ріллі, хоч і важке, та одне діло, а от спробуй погосподарюй, тоді й довідаєшся, скільки фунт соли коштує!
Інші казки
