Пан і собака
В одному селі жив селянин, а неподалік у своєму маєтку мешкав пан. Одного разу селянину трапилося пройти повз панський маєток. А в пана була злюча собака. Собака накинулася на нього, а він ударив собаку палицею та вбив її.Пан подав до суду. Покликали того селянина судитися з паном. І ось коли прийшли до суду, судді питають пана:
— Що ти хочеш від цього хлопця, яке покарання йому призначити?
— А я ось що хочу зробити: позбавити його людського звання та голосу, і нехай він стане собакою, охороняє мій маєток і живе у мене при дворі.
Ну, звичайно, суд так і вирішив. Позбавили хлопця людського звання і змусили жити у пана, охороняти панське майно.
Хлопцеві довелося прийти до пана і стати замість собаки: гавкати вночі та охороняти його майно.
І ось одного разу він домовився з злодіями:
— Приходьте, злодії, такої-то ночі, пограбуйте, а там поділимо.
І ось однієї ночі приїхали злодії. Коли пан вранці встав — бачить, що майна у нього вивезли багато. І він подає на собаку до суду, що вона погано охороняла: були злодії та пограбували. Коли прийшли до суду, то судді почали питати пана:
— Ну, пане, скажи, гавкала у тебе тієї ночі собака?
— Дуже добре гавкала, сильно гавкала тієї ночі, коли була крадіжка.
Тоді судді відповідають пану:
— То що ж тобі треба від собаки? Що ж вона могла ще зробити, коли вона позбавлена людського голосу?
І вирішили судді, що собака права, і дали йому право людським голосом знову говорити.
Тоді пан був незадоволений судом і повіз цього хлопця до міста, на пересуд. І поїхали вони разом. Заїхали в ліс. А вже було темно. Хлопець і каже пану:
— Дивись, пане, ведмідь стоїть на дорозі!
— Ну, хлопче, лякай!
— Та ні, я тепер гавкати не стану — я отримав людське право. Гавкай, пане, сам, а то ведмідь може нас з'їсти.
— Хлопче, погавкай трохи, хоча б навчи мене. Хлопець погавкав трохи і каже:
— Тепер гавкай сам, а то ведмідь нас з'їсть.
І ось пан починає гавкати. А хлопець йому каже:
— Гавкай, пане, гавкай, ведмідь уже ближче підійшов! А сам сидить, не сміється. І пан до того догавкав, що розвиднілося.
Хлопець і каже:
— Стій, пане, стій, не гавкай! Це ж не ведмідь, це нам привиділася кокора.
Тоді пан заговорив:
— А, так ти мене обдурив! Тепер я тебе віддам під суд.
— Ну добре, пане, віддавай, а я всім розповім, що ти всю ніч по-собачому гавкав.
— Послухай, хлопче, я тебе відпущу додому і дам тобі грошей та корову. Іди, живи з Богом, тільки нікому не розповідай, що я по-собачому гавкав!
І ось вони повернулися додому. Пан дав хлопцеві корову та гроші, і хлопець пішов додому.
І став він жити, ні в чому не маючи потреби з того часу, як пана обдурив.
Інші казки
