Думи

Викопав чоловік яму в лісі, прикрив її хмизом: чи не потрапить якась тварина. Бігла лісом лисиця. Задивилася на дерева — бух у яму!

Летів журавель. Спустився пошукати корму, заплутав ноги в хмизі; став вибиватися — бух у яму! І лисиці горе, і журавлю горе. Не знають, що робити, як із ями вибратися.

Лисиця з кута в кут метається — пил по ямі стовпом; а журавель одну ногу підібгав — і ні з місця, і все перед собою землю дзьобає. Думають обоє, як би біді допомогти. Лисиця побігає, побігає та й каже:
— У мене тисяча, тисяча, тисяча думок!

Журавель подзьобає, подзьобає та й каже:
— А в мене одна дума!
І знову візьмуться — лисиця бігати, а журавель дзьобати.
«Ех, — думає лисиця, — дурний цей журавель! Що він усе землю дзьобає? Того й не знає, що земля товста і наскрізь її не продзьобаєш».

А сама все кружляє по ямі та й говорить:
— У мене тисяча, тисяча, тисяча думок!
А журавель усе перед собою дзьобає та й говорить:
— А в мене одна дума!

Пішов чоловік подивитися, чи не потрапив хто в яму.
Як почула лисиця, що йдуть, взялася ще дужче з кута в кут метатися і все тільки й говорить:
— У мене тисяча, тисяча, тисяча думок!

А журавель зовсім замовк і дзьобати перестав. Дивиться лисиця — звалився він, ніжки простягнув і не дихає. Помер із переляку, сердешний!

Підняв чоловік хмиз; дивиться — потрапили в яму лисиця та журавель: лисиця юлить по ямі, а журавель лежить, не шелохнеться.
— Ох ти, — каже чоловік, — підла лисиця! Загризла ти в мене таку птицю!

Витягнув журавля за ноги з ями; пощупав його — зовсім ще теплий журавель; ще дужче став лисицю лаяти. А лисиця-то бігає по ямі, не знає, за яку думку їй ухопитися: тисяча, тисяча, тисяча думок!
— Постривай же ти! — каже чоловік. — Я тобі помну боки за журавля!
Поклав птицю біля ями — та до лисиці.

Щойно він відвернувся, журавель як розправить крила та як закричить:
— У мене одна дума була!
Тільки його й бачили. А лисиця зі своєю тисячею, тисячею, тисячею думок потрапила на комір до шуби.

↑ Догори

Думи

Інші казки