Не подобається - не слухай
У одного чоловіка було багато посіяного гороху. Привикли журавлі прилітати та клювати горох."Постривайте, — подумав чоловік, — я вам поламаю ноги!"
Купив відро вина, вилив у корито, домішав туди меду; корито поставив на віз і поїхав у поле. Приїхав до своєї ділянки, виставив корито з вином та медом на землю, а сам відійшов подалі й ліг відпочити.
Ось прилетіли журавлі, поклювали гороху, побачили вино й так напилися, що тут же попадали. Чоловік — не промах, зараз прибіг і давай їм ноги мотузками в'язати. Опутав мотузками, причепив до воза й поїхав додому.
Дорогою журавлів потрясло, вони протверезіли, отямилися, почали крильцями плескати, піднялися, полетіли і понесли з собою й чоловіка, і віз, і коня. Високо! Чоловік узяв ніж, перерізав мотузки і впав прямо у болото.
Цілі добу в трясовині просидів, ледве звідти вибрався. Повернувся додому — дружина народила, треба за священиком їхати, дитину хрестити.
— Ні, — каже, — не поїду за священиком!
— Чому так?
— Журавлів боюся! Знову понесуть по небосхилу; може, з воза зірвусь, до смерті вдарюсь!
— Не бійся! Ми тебе до воза канатом прив'яжемо.
От добре, поклали його на віз, обв'язали канатом, коня повернули на дорогу; вдарили раз, другий — вона й поплелася риссю. За селом був колодязь, а кінь була не напоєна; захотілося їй напитися, звернула з дороги вбік і прямо до колодязя; а колодязь був без обруба, а упряж без шлеї, і вуздечка без поводу, а хомут великий, просторний; кінь нахилилася до води, а хомут через голову й зісковзнув. От кінь напилася і пішла назад, а чоловік із возом лишився біля колодязя.
На ту пору вигнали мисливці з лісу ведмедя; ведмідь кинувся з усіх ніг, набіг на віз, хотів перескочити, стрибнув — та прямо в хомут і потрапив! Бачить, що біда на носі, і почав тягнути що є сили з возом.
— Батюшки, рятуйте! — кричить чоловік.
Від того крику ведмідь ще більше налякався; почав тягати по кочках, по ярах, по болотах. Прибіг на пасіку, ліз на дерево і віз за собою потягнув — захотілося, мабуть, меду спробувати. Виліз на саму верхівку, а віз униз тягне: бідний ведмідь і сам не радий — ні вперед, ні назад!
Незабаром прийшов господар, побачив ведмедя.
— Ага, — каже, — попався! От ти який ледар, ведмедику: не просто за медом прийшов, а на возі приїхав!
Схопив сокиру і ну рубати дерево під самий корінь. Дерево впало на землю, розбило віз і задавило чоловіка; а ведмідь вискочив із хомута та втік: тільки бігти!
От які журавлі!
Інші казки
