Заєць-хвалько
Жив-був заєць у лісі: літом йому було добре, а взимку погано — доводилося до селян на тік ходити, вівсюк красти.Приходить він до одного селянина на тік, а там уже ціле стадо зайців. От він і почав їм хвалитися:
— У мене не вуса, а вусáща, не лапи, а лапáща, не зуби, а зубáща — я нікого не боюся.
Зайці розповіли тітці вороні про цього хвалька. Тітка ворона пішла шукати хвалька і знайшла його під корчем. Заєць злякався:
— Тітко ворono, я більше не буду хвалитися!
— А як ти хвалився?
— А в мене не вуса, а вусáща, не лапи, а лапáща, не зуби, а зубáща.
От вона його трохи потрусила:
— Більше не хвались!
Раз сиділа ворона на тині, собаки її підхопили і давай тиснути, а заєць це побачив.
«Як би вороні допомогти?»
Вискочив на горб і сів. Собаки побачили зайця, кинули ворону — та за ним, а ворона знову на тин. А заєць від собак утік.
Трохи згодом ворона знову зустріла цього зайця і каже йому:
— Ось ти молодець, не хвалько, а хоробрець!
Інші казки
