Півник - золотий гребінець

Жили-були кіт, дрізд та півник — золотий гребешок. Жили вони в лісі, у хатчині. Кіт та дрізд ходять у ліс дрова рубати, а півника одного залишають.

Ідуть — суворо наказують:
— Ми підемо далеко, а ти залишайся дома, та голосу не подавай; коли прийде лисиця, у віконце не виглядай.

Дізналася лисиця, що кота й дрозда вдома немає, прибігла до хатчини, сіла під віконце й заспівала:

— Півнику, півнику,
Золотий гребешку,
Масляна головонько,
Шовкова борідонько,
Виглянь у віконце,
Дарую тобі горошку.

Півник і виставив головку у віконце. Лисиця схопила його в пазурі, понесла до своєї нори.

Закричав півник:
— Несе мене лисиця
За темні ліси,
За бистрі ріки,
За високі гори...
Кіте й дрозде, рятуйте мене!..

Кіт і дрізд почули, кинулися в погоню та відібрали у лисиці півника.

Іншого разу кіт і дрізд пішли в ліс дрова рубати і знову наказують:
— Ну, тепер, півнику, не виглядай у віконце, ми підемо ще далі, не почуємо твого голосу.
Вони пішли, а лисиця знову прибігла до хатчини й заспівала:

— Півнику, півнику,
Золотий гребешку,
Масляна головонько,
Шовкова борідонько,
Виглянь у віконце,
Дарую тобі горошку.

Півник сидить мовчить. А лисиця — знову:

— Бігали хлопці,
Розсипали пшеницю,
Курки клюють,
Півникам не дають...
Півник і виставив головку у віконце:
— Ко-ко-ко! Як не дають?!

Лисиця схопила його в пазурі, понесла до своєї нори.

Закричав півник:
— Несе мене лисиця
За темні ліси,
За бистрі ріки,
За високі гори...
Кіте й дрозде, рятуйте мене!..

Кіт і дрізд почули, кинулися в погоню. Кіт біжить, дрізд летить... Догнали лисицю — кіт дерє, дрізд клює, і відібрали півника.

Довго чи коротко, знову зібралися кіт та дрізд у ліс дрова рубати. Ідучи, суворо-насуворо наказують півнику:
— Не слухай лисиці, не виглядай у віконце, ми підемо ще далі, не почуємо твого голосу.
І пішли кіт та дрізд далеко в ліс дрова рубати. А лисиця — тут як тут: сіла під віконце й співає:

— Півнику, півнику,
Золотий гребешку,
Масляна головонько,
Шовкова борідонько,
Виглянь у віконце,
Дарую тобі горошку.

Півник сидить мовчить. А лисиця — знову:

— Бігали хлопці,
Розсипали пшеницю,
Курки клюють,
Півникам не дають...
Півник усе мовчить. А лисиця — знову:

— Люди бігали,
Горіхів насипали,
Курки клюють,
Півникам не дають...
Півник і виставив головку у віконце:
— Ко-ко-ко! Як не дають?!

Лисиця схопила його в пазурі міцно, понесла до своєї нори, за темні ліси, за бистрі ріки, за високі гори... Скільки півник не кричав, не кликав — кіт і дрізд не почули його. А коли повернулися додому — півника немає.

Побігли кіт і дрізд по лисячим слідам. Кіт біжить, дрізд летить... Прибігли до лисячої нори. Кіт настроїв гуслі та й давай грати:

— Трень, брень, гуслі,
Золоті струночки...
Чи вдома Лисаф'я-кума,
У своєму теплому гніздечку?
Лисиця слухала, слухала та й думає:

«Та дай-но подивлюся — хто це так гарно на гуслях грає, солодко співає».
Вилізла з нори. Кіт і дрізд її схопили — і давай бити-колотити. Били й колотили, поки вона ноги не втекла.

Взяли вони півника, посадили в кошик і принесли додому.
І з того часу стали жити-бути, та й досі живуть.

↑ Догори

Півник - золотий гребінець

Інші казки