Терешечка
У старого з старою не було дітей. Вік прожили, а дітей не нажили.Ось зробили вони колодочку, загорнули її в пелюшечку, стали колихати та прибаюкувати:
— Спи-тко, засни, дитя Терешечко, —
Всі ластівки сплять,
І качки сплять,
І куниці сплять,
І лисиці сплять,
Нашому Терешечкові
Спати велять!
Колихали так, колихали та прибаюкували, і замість колодочки став рости синок Терешечка — справжня ягідка.
Хлопчик ріс-підростав, до розуму приходив. Старий зробив йому човник, пофарбував його білою фарбою, а весла — червоною.
Ось Терешечка сів у човник і каже:
— Човнику, човнику, пливи далеко.
Човнику, човнику, пливи далеко.
Човник і поплив далеко-далеко. Терешечка став рибку ловити, а мати йому молочко та сир стала носити.
Прийде на берег і кличе:
— Терешечко, мій синочку,
Приплинь, приплинь на бережок,
Я тобі їсти-пити принесла.
Терешечка здалеку почує матусин голос і підпливе до бережка. Мати візьме рибку, нагодує, напоїть Терешечку, переодягне йому сорочечку та поясок і відпустить знову рибку ловити.
Дізналася про те відьма. Прийшла на бережок і кличе страшним голосом:
— Терешечко, мій синочку,
Приплинь, приплинь на бережок,
Я тобі їсти-пити принесла.
Терешечка впізнав, що це не матусин голос, і каже:
— Човнику, човнику, пливи далеко.
Це не матуся мене кличе.
Тоді відьма побігла до коваля і велить йому перекувати їй горло, щоб голос став як у Терешечкиної матері.
Коваль перекував їй горло. Відьма знову прийшла на бережок і заспівала голосом, як дві краплі води схожим на матусин:
— Терешечко, мій синочку,
Приплинь, приплинь на бережок,
Я тобі їсти-пити принесла.
Терешечка помилився і підплив до бережка. Відьма його схопила, у мішок посадила і побігла.
Принесла його до хати на курячих ніжках і велить своїй доньці Оленці розтопити піч гарячіше і Терешечку засмажити.
А сама знову пішла на роздобутки.
Ось Оленка розтопила піч дуже-дуже гарячо і каже Терешечкові:
— Лягай на лопату.
Він сів на лопату, руки-ноги розкинув і не пролізає в піч.
А вона йому:
— Не так ліг.
— Та я не вмію — покажи, як...
— А як кішки сплять, як собаки сплять, так і ти лягай.
— А ти сама ляж та навчи мене.
Оленка сіла на лопату, а Терешечка її в піч і штовхнув, і заслінкою закрив. А сам вийшов із хати і вліз на високий дуб.
Прибігла відьма, відкрила піч, витягла свою доньку Оленку, з'їла її, кістки обгризла.
Потім вийшла на двір і стала котитися-валятися по траві.
Котиться-валяється і примовляє:
— Покатаюся я, поваляюся я, Терешечкиного м'ясця наївшись.
А Терешечка їй з дуба відповідає:
— Покатайся-поваляйся, Оленчиного м'ясця наївшись!
А відьма:
— Чи не листя це шамотить?
І знову:
— Покатаюся я, поваляюся я, Терешечкиного м'ясця наївшись.
А Терешечка все своє:
— Покатайся-поваляйся, Оленчиного м'ясця наївшись!
Відьма глянула і побачила його на високому дубі. Кинулась гризти дуб. Гризла, гризла — два передніх зуба виломала, побігла до коваля:
— Ковалю, ковалю! Викуй мені два залізних зуби.
Коваль викував їй два зуби.
Повернулась відьма і знову стала гризти дуб. Гризла, гризла і виломала два нижніх зуби. Побігла до коваля:
— Ковалю, ковалю! Викуй мені ще два залізних зуби.
Коваль викував їй ще два зуби.
Повернулась відьма і знову стала гризти дуб. Гризе — тільки тріски летять. А дуб уже тріщить, хитається.
Що тут робити? Терешечка бачить: летять гуси-лебеді.
Він їх просить:
— Гуси мої, лебедята!
Візьміть мене на крила,
Понесіть до батенька, до матусі!
А гуси-лебеді відповідають:
— Га-га, за нами ще летять — голодніші за нас, вони тебе візьмуть.
А відьма погризе-погризе, гляне на Терешечку, облизнеться — і знову за роботу...
Летить інше стадо. Терешечка просить...
— Гуси мої, лебедята!
Візьміть мене на крила,
Понесіть до батенька, до матусі!
А гуси-лебеді відповідають:
— Га-га, за нами летить общипаний гусеня, воно тебе візьме-донесе.
А відьмі вже трохи залишилось. Ось-ось дуб упаде.
Летить общипане гусеня. Терешечка його просить:
— Гусе-лебеде мій! Візьми мене, посади на крильця, занеси мене до батенька, до матусі.
Пожалів общипане гусеня, посадило Терешечку на крила, злетіло і полетіло, понесло його додому.
Прилетіли вони до хати і сіли на траві.
А стара напекла млинців — поминати Терешечку — і каже:
— Це тобі, старенький, млинець, а це мені млинець.
А Терешечка під вікном:
— А мені млинець?
Стара почула і каже:
— Подивись-но, старенький, хто там просить млинця?
Старий вийшов, побачив Терешечку, привів до старої — почалися обійми!
А общипане гусеня відгодували, напоїли, на волю відпустили, і стало воно з того часу широко крилами махати, попереду стада летіти та Терешечку згадувати.
Інші казки
