У страху очі великі
Жили-були бабуся-старушка, онучка-реготушка, курка-квоктушка та мишка-норушка. Щодня ходили вони по воду. У бабусі були відра великі, у онучки — менші, у курки — з огірочок, у мишки — з наперсток.Бабця брала воду з колодязя, онучка — з корита, курка — з калюжі, а мишка — зі сліду поросячого копита. Ідуть назад, у бабусі вода трё-ё-х, плё-ё-х! У онучки — трёх! плёх! У курки — трёх-трёх! плёх-плёх! У мишки — трёх-трёх-трёх! плёх-плёх-плёх!
Ось раз пішли вони по воду. Води набрали, ідуть додому через город.
А в городі яблунька росла, і на ній яблука висіли. А під яблунькою зайчик сидів. Налетів на яблуньку вітерець, яблуньку похитав, яблучко трісь — і зайчику в лоб!
Стрибнув зайчик, та просто нашим водоносам під ноги.
Перелякалися вони, відра повикидали й додому побігли. Бабуся на лаву впала, онучка за бабу сховалася, курка на піч злетіла, а мишка під піч заховалася. Бабуся охає:
— Ох! Ведмідь величезний мене ледве не задавив!
Онучка плаче:
— Бабусю, вовк-то який страшний на мене наскочив!
Курка на печі квокче:
— Ко-ко-ко! Лисиця ж до мене підкралася, ледве не вхопила!
А мишка з-під печі пищить:
— Котисько-то який вусатий! Ото страху я натерпілася!
А зайчик у ліс прибіг, під кущик ліг і думає:
«Ото ж страху! Чотири мисливці за мною гналися, і всі з собаками, як тільки мене ноги врятували!»
Правду кажуть: «У страху очі великі: чого нема, і те бачать».
Інші казки
