Лисиця та заєць
Жили-були собі лисиця та заєць. У лисиці була хатинка крижана, а в зайця — лубяна. Прийшла весна красна — у лисиці хатинка розтала, а в зайця стоїть, як і була.Ось лисиця й попросилася в нього переночувати, та й вигнала його з хатинки. Іде дорогою зайчик, плаче. Йому назустріч собака:
— Гав, гав, гав! Чого, зайчику, плачеш?
— Як же мені не плакати? Була в мене хатинка лубяна, а в лисиці — крижана. Попросилася вона до мене на ніч, та й мене вигнала.
— Не плач, зайчику! Я тобі допоможу.
Підійшли вони до хатинки. Собака загавкала:
— Гав, гав, гав! Іди, лисиця, геть!
А лисиця їм із печі:
— Як вискочу, як вистрибну, підуть клоччя по закутках!
Собака злякалася й утекла. Зайчик знову йде дорогою, плаче. Йому назустріч ведмідь:
— Чого, зайчику, плачеш?
— Як же мені не плакати? Була в мене хатинка лубяна, а в лисиці — крижана. Попросилася вона до мене на ніч, та й мене вигнала.
— Не плач, я тобі допоможу.
— Ні, не допоможеш. Собака гнала — не вигнала, і тобі не вигнати.
— Ні, вижену!
Підійшли вони до хатинки. Ведмідь як заревіть:
— Іди, лисиця, геть!
А лисиця їм із печі:
— Як вискочу, як вистрибну, підуть клоччя по закутках!
Ведмідь злякався й утік. Іде знову зайчик. Йому назустріч бик:
— Чого, зайчику, плачеш?
— Як же мені не плакати? Була в мене хатинка лубяна, а в лисиці — крижана. Попросилася вона до мене на ніч, та й мене вигнала.
— Ходімо, я тобі допоможу.
— Ні, бику, не допоможеш. Собака гнала — не вигнала, ведмідь гнав — не вигнав, і тобі не вигнати.
— Ні, вижену!
Підійшли вони до хатинки. Бик як заревіть:
— Іди, лисиця, геть!
А лисиця їм із печі:
— Як вискочу, як вистрибну, підуть клоччя по закутках!
Бик злякався й утік. Іде знову зайчик дорогою, плаче ще більше. Йому назустріч півень із косою:
— Ку-ка-ре-ку! Чого, зайчику, плачеш?
— Як же мені не плакати? Була в мене хатинка лубяна, а в лисиці — крижана. Попросилася вона до мене на ніч, та й мене вигнала.
— Ходімо, я тобі допоможу.
— Ні, півнику, не допоможеш. Собака гнала — не вигнала, ведмідь гнав — не вигнав, бик гнав — не вигнав, і тобі не вигнати.
— Ні, вижену!
Підійшли вони до хатинки. Півень лапами затопав, крильми замахав:
— Ку-ка-ре-ку! Іду на п’ятах,
Несу косу на плечах,
Хочу лисицю посікти,
Злазь, лисиця, з печі,
Іди, лисиця, геть!
Лисиця почула, злякалася й каже:
— Взуваюся...
Півень знову:
— Ку-ка-ре-ку! Іду на п’ятах,
Несу косу на плечах,
Хочу лисицю посікти,
Злазь, лисиця, з печі,
Іди, лисиця, геть!
Лисиця знову каже:
— Одягаюся...
Півень у третій раз:
— Ку-ка-ре-ку! Іду на п’ятах,
Несу косу на плечах,
Хочу лисицю посікти,
Злазь, лисиця, з печі,
Іди, лисиця, геть!
Лисиця без пам’яті вибігла, півень її тут і зарубав косою. І стали вони з зайчиком жити-поживати в лубяній хатинці.
Інші казки
