Лисичка, кіт, вовк, ведмідь і кабан
Біжить із села кіт, а лисичка з лісу, і зустрілися. Каже лисичка:— Здоровенькі були!
— Здоровенькі були! — каже кіт.
— Як тебе звати? — питає лисичка.
— Премудрий Соломон. А тебе?
— Лисиця-вдовиця.
— То давай жити разом.
— Давай!
Збудували собі хату, живуть.
Каже лисичка:
— Премудрий Соломон! Я бачила там дохлого барана обдерли, підемо притягнемо його.
Пішли. Притягли і їдять. Приходить вовк:
— Відчиняй! — кричить.
— Утікай, пане Козловський, — каже лисичка, — а то ось премудрий Соломон уже пана Барановського їсть, він і тебе з'їсть.
Перелякався вовк, утік. Приходить ведмідь:
— Відчиняй!
— Утікай, пане Кудлаш, — каже лисичка, — ось уже пана Козловського доїдаємо, а тоді і тебе з'їмо!
Перелякався ведмідь, утік. Приходить кабан:
— Відчиняй!
— Утікай, пане Рилач, ми вже Кудлаша доїдаємо, а тоді і тебе з'їмо!
Перелякався кабан, утік.
Ось зібралися всі разом: вовк, ведмідь і кабан, і кажуть:
— Підемо подивимося на премудрого Соломона.
Підходять до хатини, а там кіт м'ясо їсть і муркоче:
— Мя-у! Мя-у! Ма-у!
— Гей, — кажуть, — треба втікати, а то він каже, що й нас буде мало.
Перелякалися, побігли далі, а потім і кажуть:
— Мабуть, — кажуть, — у такій маленькій хатині і звір-то повинен бути маленький, — невже він нас з'їсть? Підемо все-таки подивимося на нього. Зариємося в землю або ляжемо під колодою і притаїмося.
Зарився кабан у землю, хвостиком махає, ведмідь на дуб забрався, вовк під колодою лежить.
Ось лисичка і каже коту:
— Підемо, я гусочку спіймаю, а ми її притягнемо.
Пішли. Лисичка попереду, а кіт позаду і все муркоче:
— Мя-у! Мя-у! Ма-у!
Побачив він раптом кабаний хвостик.
І подумав, що це миша, і як вчепиться в хвіст кігтями. А кабан як кинеться з переляку та як ударить об дуб рилом... Кіт перелякався і на дуб, де сидів ведмідь. А ведмідь як грюкнеться на колоду, де сидів вовк; усі схопилися — і біжать.
Потім зібралися, розповідають. Каже кабан:
— Ось була справа: як схопить він мене за хвіст та об дуб головою...
А ведмідь каже:
— А мене як схопить за шерсть, так із дуба і скинув...
А вовк каже:
— Як підбрався він до мене, а я під колодою лежав, взяв він колоду та як грюкнув мене по спині, і досі ще спина болить!
Ось вони й кажуть:
— Хай на нього біс дивиться, а ми більше не підемо!
А переляканий кіт з лисичкою пішли, притягли гусочку, та й їдять собі.
Інші казки
