Хлібороб
Жив собі пан, такий багатий, що міг би купити з десяток сіл, і було в того пана багато землі, та тільки де вже він не шукав, а ніяк не міг знайти собі такого чоловіка, щоб добре знав хліборобство. Ось приходить до нього раз селянин і каже:— Я добре вмію землю орати, хліб сіяти і служити буду справно. Прийміть мене, пане!
Пан і прийняв. Служить хлібороб п’ятий рік, і хліб при ньому такий родить, що кращого, мабуть, і не буває. Ось на п’ятий рік і каже хлібороб панові:
— Попрацював я на вас уже, пане, досить, тепер давайте розрахунок: піду я своєю дорогою.
А панові такого селянина втрачати не хотілося. Подумав він, а потім і каже:
— А що ж тобі, чоловіче, за службу заплатити?
— Та дайте мені, пане, он того білого коня. Пан погодився. А той кінь був такий, що як почне на війні скакати серед ворога, то всіх і потопче; і ніяка куля, ні шабля його не бере, тільки ніхто, крім хлібороба, про це не знав. Взяв хлібороб коня, подякував панові, та й поїхав. Їде та їде і заїхав у такий великий та темний ліс, що господи ти мій! Бачить — стоїть маленька хата. Зайшов хлібороб у хатку, глядь — сидить там стара, жовта баба; він запитав у неї, куди це він заїхав. Похитала баба головою і відповіла:
— Нещасний ти, що сюди заїхав: сюди, що ніч, відьми злітаються, всі мене зі світу зжити збираються.
— Та вже що бог дасть, те й буде! — відповів селянин і залишився в хаті.
Дала йому баба повечеряти і просить:
— Допоможи мені, добрий чоловіче, переночуй в хаті хоч три ночі, а я тобі за це добре заплачу і, як оборонятися, навчу.
— Що ж, навчіть, я переночую, — погодився хлібороб.
Каже баба:
— На тобі ось цей хрест, іди в ту кімнату, обведи навколо себе цим хрестом кружок, потім візьми хрест у руки і сиди; а як злітаться відьми, ти не бійся.
Взяв хлібороб хрест, пішов у іншу кімнату, зробив так, як сказала баба, і сидить. Раптом як загуде щось над хатою, влітає в хату відьма, потім друга, третя — набралося їх багато, так що й у хаті не поміщаються, танцюють, кричать, в долоні плещуть, навколо хлібороба бігають, та ніяк не можуть через круг перейти. Ось розженеться якась відьма, добіжить до круга, так назад і відскочить, а що вже ні робили — нічого не вдіють. Раптом півень на хаті у баби: «Ку-куріку!» Відьми так і метнулися в вікна, аж хата затремтіла. Перехрестився хлібороб і пішов до баби в кімнату. Та побачила його і так зраділа:
— Ти чоловік щасливий, ти ще, мабуть, мало нагрішив, відьми тебе бояться.
— Так, я чесно працював, сіяв хліб, а потім на пана працював, може, чого й нагрішив, та нехай уже господь простить!
Переночував хлібороб ще дві ночі. Як переночував третю, каже баба:
— Дякую тобі, добрий чоловіче, що мене з великої біди визволив, мені-то тут сидіти важче, я більше нагрішила. На тобі ось цей меч-саморуб, і, коли трапиться тобі воювати, ти тільки скажи: «Меч-саморуб, берись!» — і він перебиє все військо. Ще даю я тобі пораду: як одружишся, то не довіряй дружині нічого важливого до семи років і семи тижнів.
Поклонився хлібороб бабі, подякував їй і поїхав. Приїхав він у місто, де живе цар, а там тривога: наступає на місто великий ворог, уже все царське військо побив, скоро і місто візьме. Хлібороб і каже:
— Ну, ведіть мене до царя! Ті повели.
— Що тобі треба? — питає цар.
— Та он, кажуть, що на місто великий ворог наступає!
— Так.
— Я вам, коли бог допоможе, його поб’ю; тільки що ви мені за це дасте?
— Півцарства дам.
— Ні, мені царства не треба, а віддайте за мене свою доньку, я її люблю!
Кликнув цар свою доньку і запитав її, чи любить вона насправді хлібороба.
— Таточку, голубчику! Віддайте мене за нього, я його люблю, віддайте, я за вас бога молитиму! Цар і погодився. Тоді хлібороб і каже:
— Дайте коневі три мірки вівса, а мені відро вина. Цар дав усе, що хлібороб просив. Сів він потім на коня і поїхав. Виїхав за місто, бачить — стоїть війська велика сила, така, що й не злічити. Як крикнув хлібороб:
— Меч-саморуб, берись!
Як злетить меч-саморуб над головами і почав рубати одного за одним. А кінь як скакне поміж війська, так і б’є копитами. Все військо і перебили.
Повернувся хлібороб назад у місто. Цар добре його подякував. А ворог не хотів-таки своєї справи кидати — зібрав війська ще більше. Знову піднялася тривога. Поїхав знову хлібороб битися. Побив ворога і назад повернувся. Позаздрили інші царі цьому цареві, зібрали свої війська разом і пішли війною. Цар злякався: думав, що цієї вже сили хліборобу не подолати. Але розбив хлібороб і це військо.
Потім повернувся в місто і на царській доньці одружився. Дуже любив він свою дружину, і його любила дружина. Минуло три роки. Стала дружина у хлібороба розпитувати, чим він так ворога б’є. Не втримався хлібороб і сказав. А ворог свого не кидав, став випитувати та підкуплювати хліборобову дружину, щоб та сказала, у чому сила її чоловіка. Ось і спокусилася вона на великі гроші і вкрала меч-саморуб, віддала ворогові, а чоловікові інший підклала, а коня вкрасти не змогла: хлібороб берег його як зіницю ока, навіть спав з ним разом.
Ось і почав ворог війну знову.
Сів хлібороб на коня, взяв меч і виїхав назустріч ворогові. І тільки туди приїхав, одразу ж крикнув:
— Меч-саморуб, берись! Не береться.
— Меч-саморуб, берись!
Не береться. Здивувався хлібороб, а потім як розглянув його, дізнався, що це інший, тут і здогадався, куди меч-саморуб подівся, і гірко заплакав. Та що було робити? Меч-саморуб уже рубав його військо. Ось підлетів меч до хлібороба і з одного маху відрубав йому голову. Тоді кінь сильно розлютився, що вбили його господаря, почав лютити, перебив все військо, а потім підійшов до тіла хлібороба, зупинився і стоїть. Цар перевіз тіло в місто, зібрався його ховати, а тут з’являється стара така баба з іконкою і каже:
— Пустіть мене до хліборобового тіла.
Її пустили. Взяла баба, занурила іконку в воду і полила тою водою хлібороба. Ожив хлібороб. І мовить йому баба:
— От, не послухав мене: розповів дружині велику таємницю і мало що сам не загинув навіки. На, візьми знову меч, я його знайшла, тільки не розповідай про велику таємницю дружині до семи років і семи тижнів, а то загинеш!
Одружився потім хлібороб на іншій дівчині, і живуть вони собі разом. Живуть, не горюють, не страждають, хліба не купують. Ось така-то казка.
Інші казки
