Мишеня Пік-Пік
У джунглях Індії жив-був один безтурботний мишеня. Домівкою йому служило дупло у стовбурі могутньої кокосової пальми. Усе в мишеняти було чудово, всі його дні проходили в радості та веселощів. Якийсь день був кращий, якийсь гірший, — але великих неприємностей було дуже мало.Щоразу, добре поївши зернят, корінців, а іноді навіть підкріпившись мухами та черв’ячками, мишеня весело співало у своєму домі. Іноді, правда, він співав і сумні пісні, але частіше — веселі. А звали того мишеня дуже просто — Пік-Пік.
Так і жив собі безтурботно цей Пік-Пік, поки одного разу в голову йому не прийшла така думка:
— Я живу на кокосовій пальмі, але ще ні разу в житті не пробував кокосових горіхів. Смачні вони чи ні? Солодкі вони чи ні? Я їм мух, корінці та зерно, то чому б мені не скуштувати кокосового горіха?
Як тільки мишеня так подумав, з пальми зірвався вниз і впав на землю величезний кокосовий горіх і з гуркотом підкотився до мишеняти. Так, кокос — це вам не лісовий горішок. Кокос — це величезна, солодка й смачна насолода! Ось тільки шкаралупа в нього дуже тверда.
Мишеня кинувся до подарунка, що впав з неба, і почав гризти його своїми гострими зубками. Він гриз і гриз, та все марно — не відгриз навіть шматочка. Пік-Пік у розпачі заплакав. Він ходив навколо кокоса туди-сюди і жалібно примовляв:
— Шкаралупа така тверда, мені з нею не впоратися. Невже мені ніколи в житті не доведеться скуштувати соковитої м’якоті кокоса і спробувати на смак кокосове молочко?! Адже мені багато й не треба — трохи, щоб скуштувати, і все!
А сталося так, що коли кокос падав з пальми, він ударився об камінь, і в його шкаралупі утворилася тріщина. І ось наш Пік-Пік знайшов цю щілину. Але вона була такою вузькою, що він не зміг у неї пролізти, як не намагався. Так, на жаль, це було саме так: тріщина була маленькою і вузькою, а мишеня було великим і пухнастим. Як же тепер мишеняті-бідолазі проштовхнутися крізь тріщину? Адже він уже хоче пити і хоче їсти.
І мишеня знову заплакало. Ну як тут не плакати: він уже не хоче іншої їжі — ні мух, ні черв’ячків, ні зерняток, ні корінців. Він хоче тільки кокос! Так він плакав-плакав, сумував-сумував і так схуд, що став маленьким, просто крихітним. А раз вже він став таким крихітним, то без праці зміг проштовхнутися крізь тріщину, що була в шкаралупі кокосового горіха.
Ну ж бо, мишеня, співай, танцюй і веселися! Збулася твоя мрія, тепер ти поласуєш соковитою м’якоттю кокоса і нап’єшся смачного молочка. Ну ж бо, малюку, удача на твоєму боці, вона посміхається тобі, нехай це свято буде твоїм.
Пік-Пік з’їв усю м’якоть кокоса, випив усе кокосове молочко, згорнувся клубочком всередині горіха і заснув. А коли прокинувся, то знову перетворився на великого й огрядного мишеня.
«Так», — подумав Пік-Пік. — «Я добре підкріпився, але як же я виберуся назовні? Щілина така маленька, а я такий великий».
Він намагався розгризти стінки, проломити їх, але все марно — Пік-Пік ніби потрапив у в’язницю.
Засумував мишеня, зрозумів він, що вчинив дуже погано:
— Горе мені! Я заслужив це. Мені дісталося по заслугах! — запричитав він. — Горе, горе, горе мені!
Він зрозумів, що треба відставити в сторону всі надії на швидке порятунок від нещастя, що на нього звалилося. Пік-Пік плакав-плакав, сумував-сумував і так схуд, що знову перетворився на маленького, худесенького мишеня, стрункого, як стебелинка.
А раз вже він став таким, то й зміг вибратися з шкаралупи горіха назовні.
— Ура! Ура! Ура! — зрадів Пік-Пік.
Ну ж бо, мишеня, веселися і танцюй, ну ж бо, мишеня, співай, не сумуй! Адже всього можна досягти, якщо дуже цього захотіти. Тільки назавжди запам’ятай: зайвого брати не варто. Радій життю, мишеня Пік-Пік, сьогодні твоє свято! Його мрії збулися, так нехай же збудуться і ваші.
З неба впало три яблука: одне тому, хто слухав, друге тому, хто розповідав, ну а третє тому, хто все на вус намотав.
Інші казки
