Мудрий ткач
Одного разу, коли цар сидів на троні, з далеких країв прийшов до нього мандрівник, накреслив смугу навколо трону і мовчки став осторонь.Цар нічого в усьому цьому не зрозумів. Він скликав своїх наближених, але й ті нічого не могли зрозуміти. Для царя це було великим ганьбою, що в усій його країні не знайшлося людини, яка б могла розгадати, що це означає. Він видав суворий наказ, що стратить усіх мудреців своєї країни, якщо вони не розв’яжуть цієї загадки.
Наближені царя, які шукали мудреця, здатного розгадати цю таємницю, випадково натрапили на один дім. Увійшовши туди, вони побачили в кімнаті колиску, яка хиталася, хоча навколо нікого не було. Увійшли до іншої кімнати — там теж стояла колиска і хиталася, хоча й тут не було людей. Піднялися на дах будинку — там знайшли розстелене вимите пшеничне зерно, а поруч із ним хитався встромлений у землю очерет і розганяв птахів, щоб ті не кльовували пшеницю, хоча й не було вітру.
Здивувалися люди царя. Спустившись у нижню кімнату, вони побачили ткача за роботою на верстаті. Ткач цей прив’язав одну нитку за основу, другу — за уток, а третю — за ремізку. У той час, як він ткав, нитки рухалися і хитали обидві колиски та очерет на даху.
— Ось так майстер, не гірше мудреця!
Розповіли ткачу люди царя про те, як один мандрівник провів смугу навколо трону царя, і ніхто не може зрозуміти, що він хоче цим сказати, а потім запропонували йому піти і розгадати цю таємницю.
— Якщо ти розгадаєш, великі подарунки отримаєш від царя, — додали вони.
Ткач задумався, взяв дві бабки та курку і пішов із ними до царя. Прийшовши до палацу і побачивши мандрівника, ткач кинув перед ним дві бабки. Мандрівник, побачивши це, дістав із кишені жменю проса і посипав на землю. Ткач же кинув курку, яка почала швидко кльовати просо. Після цього мандрівник миттєво надів лапті і пішов геть.
— Що хотів сказати мандрівник? — запитали у ткача. — Цей мандрівник хотів сказати нашому цареві, що його цар збирається прийти і обложити нашу землю, і хотів дізнатися, чи думає наш цар йому підкоритися, чи вийде йому назустріч із військом. Я кинув перед ним бабки — мовляв, ви перед нами діти, грайте краще вдома в бабки і перестаньте думати про війну з нами. Мандрівник посипав просо, щоб показати, що їхньому війську числа немає. Я ж, пустивши курку, відповів йому, що один наш воїн розіб’є все їхнє військо.
Цар удостоїв ткача великих почестей, багато нагородив і хотів призначити його візиром, але ткач не погодився. За свою послугу він узяв дуже мало і на прощання сказав цареві:
— Я б хотів, царю, лише одного: щоб ти знав, що серед твоїх слуг можна знайти людей розумніших, ніж твої візири, і щоб віднині ти вважав за людей ткачів і лапотників.
Інші казки
