Смерть Кікоса
Жив-був один бідний селянин. Була в нього дружина і три дочки. Одного разу, коли селянин працював у полі, йому дуже захотілося пити. І він послав свою старшу дочку до джерела за водою.Дівчина, взявши глечик, вирушила виконувати батькове доручення. Біля джерела, де вона збиралася набрати води, росло величезне дерево. Підійшовши до нього, старша дочка задумливо поглянула на нього і подумала:
«Колись я вийду заміж,
То син народиться в мене на ім’я Кикос.
Підросте, та за водою сюди прийде.
Побачить це дерево і влізе на нього,
А гілка там обломиться, і впаде він униз:
Об камінь головою вдариться і одразу ж помре.
О, горе, горе! Бідний маленький Кикос!»
Дівчина сіла під деревом і давай голосити та причитати. А вдома в них уже почали хвилюватися: чому вона так довго не повертається?
Мати послала середню дочку, щоб та дізналася, у чому справа:
— Дізнайся, що це твоя сестра там мудрує, — доручила вона середній дочці.
Коли старша сестра побачила, що до неї йде середня сестра, то почала голосити і кричати ще голосніше:
— Іди, іди сюди! Бідна невтішна тіточка, подивись, що сталося з твоїм маленьким племінником Кикосом!
— Яким Кикосом?
— Як, хіба ти не знаєш? Ось, послухай:
«Колись я вийду заміж,
То син народиться в мене на ім’я Кикос.
Підросте, та за водою сюди прийде.
Побачить це дерево і влізе на нього,
А гілка там обломиться, і впаде він униз:
Об камінь головою вдариться і одразу ж помре.
О, горе, горе! Бідний маленький Кикос!»
Середня сестра теж заридала. Вона сіла поруч із старшою сестрою і давай з нею вголос плакати та причитати.
А мати дівчат уже занепокоїлася не на жарт. Посилає вона молодшу сестру:
— Піди і дізнайся, що там коїться з твоїми сестрами, — каже вона дочці.
Молодша сестра вирушила до джерела, дивиться, а старша і середня сестри сидять під деревом і гірко-гірко плачуть.
— Що це у вас тут відбувається? — із тривогою запитує молодша сестра.
— Хіба ти ще не знаєш? — відповідає їй старша сестра. — Ось, послухай:
«Колись я вийду заміж,
То син народиться в мене на ім’я Кикос.
Підросте, та за водою сюди прийде.
Побачить це дерево і влізе на нього,
А гілка там обломиться, і впаде він униз:
Об камінь головою вдариться і одразу ж помре.
О, горе, горе! Бідний маленький Кикос!»
— О, бідолашний Кикос! На кого ти залишив свою бідну нещасну тіточку? — запричитала молодша сестра разом із двома старшими.
Зрештою, мати не витримала тягар очікування і сама кинулася до джерела. А всі три її дочки — назустріч їй:
— Іди, іди швидше, бідна невтішна бабусю! Подивись, що сталося з твоїм коханим маленьким онуком!
— Яким ще онуком? Звідки це я стала бабусею? — скрикнула здивована жінка.
— Як, хіба ти ще не знаєш, мамо? — плачучи, запитала старша дочка. — Ось, послухай:
«Колись я вийду заміж,
То син народиться в мене на ім’я Кикос.
Підросте, та за водою сюди прийде.
Побачить це дерево і влізе на нього,
А гілка там обломиться, і впаде він униз:
Об камінь головою вдариться і одразу ж помре.
О, горе, горе! Бідний маленький Кикос!»
— О, горе, горе! Чому я ще живу, дорогий Кикос? Краще б я, твоя нещасна бабуся, померла замість тебе! — заридала жінка.
А селянин усе не міг зрозуміти, куди це всі поділися. Він почав їх шукати і, нарешті, знайшов біля джерела. Як тільки вони його побачили, — одразу кинулися назустріч, голосячи і причитаючи:
— Сюди, сюди, нещасний ти діду! Подивись, що сталося з твоїм улюбленим онуком Кикосом!
— Яким ще онуком? Кикос — це ще хто такий? — запитав приголомшений селянин.
— Про що це ви мені тут розповідаєте? Я нічого не розумію!..
— Що? Не розумієш? Тоді слухай:
«Колись я вийду заміж,
То син народиться в мене на ім’я Кикос.
Підросте, та за водою сюди прийде.
Побачить це дерево і влізе на нього,
А гілка там обломиться, і впаде він униз:
Об камінь головою вдариться і одразу ж помре.
О, горе, горе! Бідний маленький Кикос!»
І всі четверо заревли хором:
— О, горе, помер наш малюк Кикос!..
Селянин подумав-подумав і каже:
— Послухайте мене, дурні ви жінки. Годі плакати. Слізьми Кикоса нам уже не повернути. Давайте краще підемо додому, покличемо сусідів і влаштуємо на спомин про Кикоса поминки. Така вже доля: хто в неї приходить, той потім із неї й іде.
А було в них усього: один віл і мішок борошна. Зарізали вони вола, спекли хліб і покликали сусідів справляти поминки.
А потім пішли до церкви, щоб замовити панахиду за померлим Кикосом.
Ось там вони й прийшли до тями і зажили своїм звичним життям.
Інші казки
