Чарівна троянда
Давним-давно живів-був цар. При дворі у нього був рожевий сад. У саду рос кущ чарівної троянди. Як не намагався цар, як не охороняли царські садівники цю троянду, ніяк не могли її вберегти. Щойно починала вона розпускатися, як нападав на неї губительний черв'як. І так з року в рік повторювалося одне й те саме. Цар ніяк не міг діждатися своєї чарівної троянди. Якось прийшов до царя юнак-садівник і сказав:— Найми мене, я вбережу твою троянду від черв'яка. Як тільки вона розпуститься, зірву її, принесу тобі.
— Юначе, — каже цар, — скільки в мене садівників перебувало, жоден не вберіг її, де вже тобі впоратися?
— Впораюся, а якщо ні — накажи стратити.
— Гаразд, як знаєш, коли зможеш, охороняй.
Настала весна, новий садівник узяв лук і стрілу, забрався під кущ і став стерегти троянду. Стереже він день, два дні, три дні, тиждень. Нарешті троянда почала розпускатися, але тут садівника потягнуло до сну... Тим часом виповз черв'як, накинувся на троянду, з'їв її і повізся. Прокинувся садівник, дивиться — немає троянди на кущі. Пішов до царя і каже:
— Цілий тиждень день і ніч я стерег рожевий кущ, а коли троянда почала розпускатися, я задрімав... Відкриваю очі, а черв'як уже встиг з'їсти троянду. На цей раз помилуй, наступного року я розправлюся з черв'яком.
— Нічого, — сказав цар, — цьому черв'якові даремно не пройде...
Минув рік. Настала весна, царський садівник знову пішов стерегти кущ. Ледачі троянда почала розпускатися, знову черв'як повзе до троянди, тільки хотів садівник пустити в нього стрілу, раптом звідкись прилетів соловейко, клюнув черв'яка і полетів. Троянда залишилася ціла. Зрадів садівник, зірвав троянду і поніс її цареві.
— Государю, — каже він, — я приніс тобі троянду. І цього року черв'як хотів з'їсти троянду, але звідкись прилетів соловейко, клюнув черв'яка і полетів.
— Нічого, — каже цар, — і соловейкові це даремно не пройде.
Минув ще рік. Весною знову садівник відправляється стерегти рожевий кущ, день і ніч сидить під ним. Тільки почала розпускатися троянда, знову повзе черв'як, хоче з'їсти квітку, знову звідкись прилетів минулорічний соловейко, хотів клюнути черв'яка, але в цей момент з-під кущів вискочив дракон і одразу проковтнув соловейка з черв'яком. Знову троянда залишилася ціла.
Зрадів садівник, зірвав троянду і поніс її цареві.
— Государю, — каже він, — тепер, як і минулого року, приповз черв'як, хотів з'їсти троянду, звідкись прилетів соловейко і тільки хотів клюнути черв'яка, як з-під кущів вискочив дракон, накинувся на соловейка і на черв'яка і обох проковтнув. Ось тобі троянда — ціла і неушкоджена.
— Нічого, — каже цар, — і дракону це даремно не пройде.
Минув ще рік. Настала весна, знову садівник відправився стерегти троянду. Настав час їй зацвісти. Знову з'явився черв'як і поповз до троянди, звідкись прилетів соловейко і тільки хотів клюнути черв'яка, як з-під кущів вискочив дракон і проковтнув і соловейка, і черв'яка. Садівник натягнув тятиву і пустив стрілу в дракона, дракон закрутився, сплинув кров'ю і здох. Садівник зірвав троянду і поніс цареві.
— Государю, — сказав він, — знову з'явився черв'як, хотів з'їсти троянду, прилетів соловейко, хотів клюнути черв'яка, дракон вискочив з-під кущів, накинувся на соловейка і на черв'яка і обох одразу проковтнув. Я, як побачив це, натягнув тятиву і уложив дракона на місці.
— Ну й добре, — сказав цар, — тільки й тобі це даремно не пройде.
Здивувався садівник і думає: що за загадка, чому цар завжди так говорить?
Думає садівник, думає — ні до чого додуматися не може. А спитати у царя боїться: що, якщо цар розлютиться? Вирішив садівник почекати, подивитися, що буде далі. У рожевому саду у царя був мармуровий басейн, де іноді купалися цар і цариця. Одного разу садівник виліз на дерево, яке росло біля басейну, хотів обрізати засохлі суччя. Раптом бачить: цариця зі своїми служницями підійшла до басейну купатися. Садівник злякався і залишився на дереві. «Почекаю, — думає, — викупається цариця, піде, тоді й злізу». Роздяглася цариця, увійшла до басейну, викупалася, вийшла, стала одягатися, подивилася вгору і побачила садівника. Не промовила вона ні слова, пішла до палацу і все розповіла цареві.
— Знаєш, пішла я до басейну купатися, викупалася, одяглася і вже хотіла йти, як раптом побачила на дереві садівника. Мабуть, він заздалегідь виліз на дерево, хотів підглянути за мною.
Як почув цар про це, розлютився, наче лев. Тут же закричав:
— Ката, ката, ката!
З'явилися кати, вклонилися цареві.
— Государю, що накажеш? — питають вони.
— Зараз же приведіть садівника і відрубайте йому голову!
Кати привели садівника. Садівник зрозумів, що його чекає.
— Государю, дозволь сказати два слова, а потім роби зі мною, що хочеш.
— Гаразд, говори.
— Пам'ятаєш, коли ти найняв мене першого року, я прийшов до тебе і розповів, як черв'як з'їв троянду, ти мені сказав: «Нічого, це йому даремно не пройде». Я й на другий рік пішов стерегти троянду. Прийшов до тебе і сказав: «Прилетів соловейко і клюнув черв'яка». Ти й тоді мені відповів: «Нічого, і йому це даремно не пройде». На третій рік, коли я прийшов до тебе і сказав, що з-під кущів вискочив дракон і проковтнув соловейка і черв'яка, ти знову говориш: «Нічого, і йому це даремно не пройде». На четвертий я прийшов і сказав тобі: «Я вбив дракона». А ти мені: «Нічого, і тобі це даремно не пройде». І справді мені це даремно не пройшло, збулися твої слова, коли ти захотів ні за що ні про що мою голову зняти. Сьогодні я кажу тобі: і цареві це даремно не пройде.
Почув цар мудру відповідь садівника і помилував його.
Інші казки
