Чарівна мазь
Тітка Гуді була нянею. Вона доглядала за хворими та няньчила маленьких дітей. Одного разу її розбудили опівночі. Вона спустилася зі спальні до передпокою і побачила дивного косоокого старенького. Він попросив тітку Гуді поїхати до його дружини — вона була занадто слабка, як він пояснив, і не могла сама няньчити своєї дитини.Тітці Гуді не сподобався дивний відвідувач, але діло є діло. Отож, вона швидко одягнулася і вийшла з ним із дому. Він одразу ж посадив її на чорного, як смола, коня з палаючими очима, і вони помчали кудись із неймовірною швидкістю. Боячись упасти, тітка Гуді з усіх сил вчепилася в косоокого старенького.
Вони мчали й мчали, доки нарешті не зупинилися біля дверей невеликого будиночка. Тут вони злізли з коня і увійшли до дому. Господиня лежала в ліжку, а немовля — чудова, здорова дитина — поруч із нею. Навколо гралися діти.
Тітка Гуді взяла дитину на руки, а мати простягнула їй баночку з маззю і наказала намазати дитині очі, як тільки він їх відкриє.
Через деякий час дитина ледве відкрила очі, і тітка Гуді помітила, що він теж косить, як і батько. Вона взяла баночку з маззю і намазала дитині повіки.
"Навіщо це?" — ламала собі голову тітка Гуді. У житті вона не бачила, щоб немовлятам мазали повіки. І ось вона знайшла хвилинку, коли ніхто на неї не дивився, і легенько намазала своє праве повіко.
Не встигла вона це зробити, як навколо все ніби змінилося. Обстановка в кімнаті здалася розкішною. Жінка в ліжку перетворилася на найкрасивішу пані, роздягнену в білий шовк. Немовля виглядало ще миліше, ніж раніше, а пелюшки його стали прозорими і сяючими, наче срібна тюль. Зате його братики та сестрички, що гралися біля ліжка, перетворилися на бісенят із приплюснутими носами, гострими вушками та довгими волохатими лапками. Вони корчили одне одному гримаси, дряпалися, тягли за вуха хвору матір — одним словом, чого тільки не витворяли. І тут тітка Гуді зрозумла, що потрапила до будинку бісів.
Але вона жодного слова про це не промовила. А як тільки жінка одужала і могла сама няньчити дитину, тітка Гуді попросила господаря відвезти її додому. Він підвів до дверей чорного, як смола, коня з палаючими очима, і вони поскакали так само швидко, як минулого разу, а може, ще швидше, доки не дісталися дому тітки Гуді. Косоокий старий зняв її з коня, дуже ввічливо подякував і розрахувався з нею так, як їй ніколи ще не платили за подібні послуги.
Наступного дня — це був базарний день — тітка Гуді вирушила за покупками. Адже вона довго відлучалася з дому, і їй дещо знадобилося для господарства. Отож, вона почала прицінюватися до товарів і раптом побачила того самого косоокого старенького, що возив її на чорному, як смола, коні! А що, ви думаєте, він робив на базарі? Він ходив від прилавка до прилавка і з кожного брав щось: з одного фрукти, з іншого яйця... І ніхто, наче, не помічав цього.
Тітка Гуді вважала, що не її справа втручатися. Проте вона вирішила, що не варто втрачати такого щедрого клієнта, не обмінявшись із ним кількома словами. Отож, вона підійшла до нього, вклонилася і сказала:
— Доброго дня, пане! Сподіваюся, ваша дружина і малюк почуваються так само добре, як...
Але не встигла вона закінчити, як дивний старенький відскочив від неї з подивом і скрикнув:
— Як, ви мене зараз бачите?!
— Бачу вас? — перепитала вона. — Ну, звичайно! Так само ясно, як бачу сонце на небі. І навіть більше того, — додала вона, — я бачу, що ви дуже зайняті... вигідними покупками.
— Ось як? Значить, ви бачите занадто багато, — сказав він. — Ну-мо, скажіть-но, будь ласка, яким оком ви все це бачите?
— Правим, звичайно, — відповіла вона, задоволена тим, що викрила його.
— Мазь! Мазь! — скрикнув старий біс-злодій. — Отримуй же за те, що лізеш не в свої справи! Більше ти мене не побачиш!
Тут він ударив її по правому оку, і вона одразу перестала його бачити.
Але що найгірше, з цієї години вона осліпла на праве око, і так і залишилася кривою до самої своєї смерті.
Інші казки
