Диявол і кравець
Жив колись у Клітру, що в графстві Ланкашир, бідний кравець. Працював він на совість, але, скільки не намагався, ніяк не міг вилізти з нужді.Коли справи його зовсім пішли на добре, бідолаха вирішив продати свою душу дияволу. Хто міг його за це докорити? Як і кожній людині, йому хотілося хоч трохи грошей і радості на цьому світі, а що буде на тому — це вже неважливо.
Бідолаха кравець точно дізнався, що і як треба робити. Написав листа, в якому погоджувався віддати дияволу душу через п’ятнадцять років, і, перед тим як лягти спати, поклав листа під подушку. Наступного ранку замість листа він знайшов там півкрони. Кравець знав, що ці півкрони були завдатком, і, якщо взяти завдаток, значить, він погоджується на угоду.
Він узяв ці гроші, і, хоч вони були й невеликі, він все ж радів, передбачаючи кращі часи. Тепер-то він уже більше не буде голодувати і мерзнути! Незабаром він купить собі все, що тільки побажає, оселиться у великому домі, буде їсти до сита. І навіть випиватиме винця!
Так думав бідолаха кравець.
Але на жаль! Час ішов, і, хоча угода відбулася, не було йому ні удачі, ні доходів — нічого, про що він мріяв. Як був невдахою, так і залишився. Ножиці його затупилися, голку він загубив, сукно все побилося, а замовники або скупилися, або взагалі забували платити йому за роботу.
Словом, все було, як і раніше.
«Ех, дарма я продав дияволу душу», — з досадою думав кравець.
Але поступово він почав забувати, що писав колись дияволу листа і брав завдаток, щоб скріпити угоду.
І ось одного разу сидів він, як завжди схрестивши ноги, на низькому столі, як раптом почувся гучний стук у двері, і в дім увійшов дуже високий чорноволосий незнайомець. Кравець підскочив, потираючи руки, — він подумав, що перед ним багатий замовник.
— Бажаєте пару нових брюк, сер? — запитав він.
— Ні, справа не в брюках, — відповів незнайомець глухим низьким голосом.
— Є гарненький шовк у квіточку, сер, якщо бажаєте замовити новий жилет, — продовжував кравець.
— Ні, я прийшов не за жилетом, — сказав незнайомець.
Кравця почав охоплювати страх, і він дещо пригадав:
— Є ще з-з-зелене с-с-сукно… б-б-бузкового кольору, ваша с-с-світлість… на пальто.
Тут незнайомець втратив усяке терпіння, крокнув прямо до кравця, схопив його за шийну хустку і сказав:
— Не пізнаєш мене? Настав час розплати! Я прийшов за тобою!
І з цими словами диявол — а це був не хто інший, як він, — потягнув бідолаху з дому. Кравець став благати про помилування. Він розповів дияволу, яку жалюгідне життя він веде, як і те у нього було погано, і це, і взагалі все йшло не так, і ніякої радості від цієї угоди за всі ці довгі роки він не бачив.
— Ах, ваша величність, невже в кінці ви не виконаєте хоч одне моє бажання! — вигукнув бідний кравець, коли вони були вже на порозі. — Всього одне бажання!
Що ж, про себе диявол добре знав, що вчинив не дуже-то чесно, і, коли кравець повторив свою просьбу, він зрештою поступився.
— Гаразд, одне бажання, — буркнув він, — але швидко!
Застигнутий зненацька кравець озирався навколо, не знаючи, що вигадати. Пробив його останній час. Що ж йому побажати?
Але єдине, що йому потрапило на очі, була стара кобила, сіра в яблука, яка щипала траву на лузі перед домом. Він підняв погляд на зловісного незнайомця і раптом випалив:
— Бажаю, щоб ти сів на цю сіру кобилу і забрався геть і ніколи більше не лякав бідних людей!
Не встиг кравець це вимовити, як диявол, дико вскрикнувши, випустив з рук його шийну хустку і через мить уже сидів на сірому коні, який мчав його дорогою.
А найголовніше — більше ніхто ніколи диявола й в очі не бачив, принаймні в Ланкаширі.
Тільки це ще не кінець історії. Як ви самі можете здогадатися, про цей випадок скоро стало всім відомо. І з усіх кінців країни в Клітру почали з’їжджатися цікаві, які бажали поглянути на людину, яка перехитрила самого диявола, і почути всю історію з його власних вуст.
Незабаром у кравця з’явилося замовників хоч відбавляй. І він зажив багато і весело. А для своєї нової майстерні він замовив вивіску, на якій була намальована вся ця історія — загалом, звичайно. І якщо ви поїдете в Клітру, то, напевно, її там побачите.
Інші казки
