Лінива красуня і її тітоньки
Жила колись на світі бідна вдова, і була в неї дочка — гарна, як ясний день, але лінива, як ваша свинка, — ви вже пробачте мені за таке порівняння. У всьому місті не було іншої такої працьовитої жінки, як бідна мати. А вже як вона вміла прясти! І заповітною мрією її було, щоб і дочка виросла такою ж майстринею.Але дочка вставала пізно, сідала снідати, навіть не помолившись, а потім цілий день тинялася без діла. За що б вона не бралася, все ніби палило їй пальці. А вже слова вона тягнула, наче говорити їй було важче за важке, а може, язик у неї був такий же лінивий, як і вона сама. Чимало горя пережила з нею бідна матуся. Але їй усе як з гуся вода — знай собі хорошіє.
І от одного прекрасного ранку, коли справи йшли гірше некуди, тільки бідна вдова розкричалася через податки на борошно, як повз її дому проскакав сам принц.
— Ой-ой-ой, голубко! — здивувався принц. — У тебе, мабуть, дуже неслухняна дитина, якщо воно змушує свою матір так сердито лаятися. Адже не могла ж ця гарненька дівчина так розгнівати тебе!
— Ох, що ви, ваша високість. Звісно, ні! — відповіла стара брехуха. — Я лише пожурила її за те, що вона занадто старанно працює. Повірите, ваша високість, вона може за один день спрясти три фунти льону, на другий день наткати з нього полотна, а на третій — пошити з нього сорочки.
— О небеса! — здивувався принц. — Ось дівчина, яка припала б до душі моїй матусі. Адже моя матуся — найкраща пряха в королівстві! Будьте ласкаві, пані, надіньте, будь ласка, на вашу дочку капор і плащ і посадіть її позаду мене на коня! Ох, моя матуся буде так захоплена нею, що, можливо, через тиждень зробить її своєю невісткою. Чесно слово! Звісно, якщо сама дівчина не матиме нічого проти.
Так от. Жінка не знала, що робити від радості й збентеження, та й від страху, що все розкриється. Вона не встигла ще ні на що наважитися, як юну Енті вже посадили позаду принца, і він помчав зі своєю свитою геть, а в матері в руках залишився важкий гаманець. Довго після цього вона не могла прийти до тями, все боялася, як би з її дочкою не трапилася біда.
Принцеві ще було важко судити про виховання та розум Енті за кількома відповідями, які він ледве витягнув із неї. А королева так і остовпіла, побачивши на коні позаду свого сина селянську дівчину. Але коли вона розглянула її гарненьке личко і почула, що Енті вміє робити, королева вирішила, що дівчині просто нема ціни! А принц знайшов хвилинку і шепнув Енті, що якщо вона не проти вийти за нього заміж, вона повинна за будь-яку ціну сподобатися матері-королеві.
Так от. Вечір добігав кінця. Принц і Енті чим далі, тим більше закохувалися один в одного. Лише нав'язлива думка про пряжу час від часу змушувала її серце стискатися. Коли настав час сну, королева-мати відвела Енті до розкішної спальні і, побажавши їй доброї ночі, показала на велику охапку чудового льону і промовила:
— Ти можеш почати завтра вранці, коли захочеш, і я сподіваюся, що до наступного ранку ми побачимо чудову пряжу з цих трьох фунтів льону!
Цієї ночі бідна дівчина майже не зімкнула очей. Вона плакала і докоряла собі, що не слухала порад матусі.
На ранок, як тільки її залишили саму, Енті з важким серцем взялася до роботи. І хоча їй дали прялку з справжнього червоного дерева і лен, про який можна лише мріяти, у неї щоразу рвалася нитка. То вона виходила тонка, наче павутинка, то груба, як мотузка для батога. Нарешті вона відсунула свій стілець, опустила руки на коліна і гірко заплакала.
І в цю саму мить перед нею з'явилася маленька старушка з дивно великими ступнями і запитала:
— Про що ти, красуне?
— От, я маю весь цей лен до завтрашнього ранку перетворити на пряжу. А в мене навіть п'яти ярдів тонкої нитки з нього не виходить.
— А ти не постидишся запросити на своє весілля з молодим принцем жебрачку Великоногу Старуху? Пообіцяй запросити мене, і поки ти сьогодні вночі спатимеш, всі три фунти льону перетворяться на найтоншу пряжу.
— Звісно, я запрошу тебе, і з радістю, і буду піклуватися про тебе все своє життя!
— От і чудово! Ти поки залишайся у своїй кімнаті до вечірнього чаю, а королеві можеш сказати, щоб вона приходила за пряжею завтра вранці, хоча б на світанку, якщо їй заманеться.
І все сталося, як старушка пообіцяла. Пряжа вийшла тонка і рівна, наче найтонша леска.
— Ось молодець дівчина! — сказала королева. — Я накажу принести сюди мій власний ткацький верстат із червоного дерева. Тільки сьогодні тобі більше не треба працювати. Попрацювати і відпочити, попрацювати і відпочити — ось моє гасло! Ти й завтра встигнеш виткати пряжу. А там, хто знає...
Цього разу дівчину мучив страх ще більше, ніж минулого: тепер вона дуже боялася втратити принца. Але все одно вона ж не вміла навіть підготувати основу тканини і не знала, як користуватися човником. І вона сиділа в великому горі, коли раптом перед нею з'явилася маленька і зовсім квадратна старушка: такі широкі в неї були плечі і боки. Гостья сказала, що її звуть Квадратною Старухою, і відразу ж уклала з Енті таку саму угоду, як і Великонога Старуха.
Ну і зраділа королева, коли рано-рано вранці знайшла готове полотно — таке біле і таке тонке, наче найкращий папір, який тільки можна побачити.
— Ох, яка ж ти мила! — сказала королева. — А тепер розважайся з дамами і кавалерами. І якщо ти завтра з цього полотна пошиєш славних сорочок, одну з них ти зможеш подарувати моєму синові. І хоча б одразу виходь за нього заміж!
Ну як було не поспівчувати наступного дня бідній Енті; ось-ось принц буде її, а може, вона втратить його назавжди! Але вона набралася терпіння і чекала з ножицями і ниткою в руках аж до самого полудня. Минула ще хвилина, і тут вона з радістю побачила, як з'явилася третя старушка. У старушки був величезний червоний ніс, і вона відразу ж повідомила Енті, що тому її так і звуть — Червононоса Старуха. Вона виявилася анітрохи не гіршою за інших, і коли наступного дня королева прийшла зі своїм раннім візитом до Енті, дюжина славних сорочок уже лежала на столі.
Що ж, тепер справа залишалася лише за весіллям. І будьте певні, весілля влаштували на широку ногу. Бідна матуся теж була серед інших гостей. За обідом стара королева не могла говорити ні про що, крім славних сорочок. Вона мріяла про те щасливе час, коли після медового місяця вони з невісткою тільки й будуть, що прясти, ткати та шити сорочки.
Нареченому не подобалися такі розмови, а нареченій і тим більше. Принц хотів уже вставити своє слово, як до столу підійшов лакей і сказав, звертаючись до нареченої:
— Тітка вашої милості, Великонога Старуха, просить дозволу увійти.
Наречена спалахнула і готова була крізь землю провалитися, але, на щастя, втрутився принц:
— Скажіть місіс Великоногій, що всім родичам моєї нареченої і я, і вона завжди сердечно раді.
Старушка з великими ногами увійшла і сіла поруч із принцем. Королеві це не дуже сподобалося, і після кількох слів вона досить злобно запитала:
— Ох, пані, чому це у вас такі великі ноги?
— Е-е, матусю! Вірите, ваша величність, майже все своє життя я простояла біля прялки. Ось від чого!
— Клянуся честю, моя любима, — сказав принц Енті, — жодної години я не дозволю тобі стояти біля прялки!
Той же самий лакей знову оголосив:
— Тітка вашої милості, Квадратна Старуха, бажає увійти, якщо ви та інші шляхетні пани не заперечують.
Принцеса Енті була дуже незадоволена, але принц запросив гостю увійти. Вона сіла і випила за здоров'я кожного присутнього.
— Скажіть, пані, — звернулася до неї стара королева, — чому це ви такі широкі ось тут, між головою і ногами?
— Тому, ваша величність, що все своє життя я просиділа біля ткацького верстата.
— Клянуся владою! — сказав принц. — Моя дружина не буде сидіти біля верстата жодної години.
Знову увійшов лакей.
— Тітка вашої милості, Червононоса Старуха, просить дозволу бути присутньою на бенкеті.
Наречена ще глибше почервоніла, а наречений привітно сказав:
— Передайте місіс Червононосій, що вона робить нам честь!
Старушка увійшла, їй виявили всяку повагу і посадили поруч із почесним місцем за столом. А всі гості, що сиділи нижче неї, піднесли до носа хто келихи, хто склянки, щоб сховати свої посмішки.
— Пані, — звернулася до неї королева, — чи не будете ви такі ласкаві розповісти нам, чому це ваш ніс такий великий і червоний?
— Бачите, ваша величність, я все своє життя схиляла голову над шиттям, і тому вся кров приливала до носа.
— Люба, — сказав принц Енті, — якщо я коли-небудь побачу в твоїх руках голку, я втечу від тебе за тисячу миль!
А між іншим, хлопці та дівчатка, хоча ця історія і кумедна, мораль у ній зовсім неправильна. І якщо хтось із вас, бешкетники, почне наслідувати Енті в її лінощах, самі побачите, вам уже так не пощастить, як їй. По-перше, вона була дуже, дуже гарненька, вам усім далеко до неї, а по-друге, їй допомагали три могутні феї. Тепер фей немає, немає і принців або лордів, які проїжджають повз і забирають вас із собою, працьовиті ви чи ліниві. І по-третє, ще невідомо, чи так вже щасливі були принц і вона сама, коли на них звалилися різні турботи і клопоти життя.
Інші казки
