Кравець і феї
У давні часи кравці не сиділи на одному місці, а ходили пішки селами та пропонували людям свої послуги: пошити чи полагодити одяг. Один такий кравець на ім'я Томас працював колись на хуторі Норт-Райдінг у Йоркширі та під час роботи розмовляв про те про це з господинею. Побачив Томас, як вона налила у миску свіжих вершків і виставила її за поріг для домовика, чи маленького брауні, і питає:- Невже ви справді вірите в домовиків, ельфів і всяких там фей?
- А то як же! — відповіла дружина фермера.
- А я, — усміхнувся Томас, — якби я колись зустрів фею... Я взяв би цю фейку і посадив у пляшечку, щоб не пустувала.
- Тсс! — перелякано прошепотіла жінка. — Як би вас не почула якась фея. Вони бувають досить злопам'ятні, якщо їх образити.
- Подумаєш, як страшно, — хмикнув Томас, перекусив нитку і розгладив рукавний шов на особливій кравській дощечці. — А я стверджую, що ніяких фей не існує.
- І дуже дурно, — сказала дружина фермера. Стало смеркатися. Кравець закінчив свою роботу, склав голку, нитки та ножиці в сумку, взяв під пахву кравську дошку.
- Треба б встигнути додому до темряви. Дружина, напевно, зачекалася.
- Ось, візьміть для вашої дружини, — сказала господиня. — Це пиріг із домашньої свинятини, їй сподобається.
- Дякую, — відповів Томас. — Доброї ночі.
- Будьте обережні, — донеслося до нього на прощання, — бережіться фей!
- Тьху на них! — відгукнувся кравець і швидко закрокував додому.
Спочатку він ішов стежкою, але потім вирішив скоротити шлях і пройти напрямки через поле. Коли кравець перелазив через огорожу, він незграбно махнув сумкою і випустив на землю ножиці.
Довелося покласти сумку і кравську дошку та зайнятися пошуками ножиць. Здавалося б, ножиці — не голка, але чомусь вони ніяк не хотіли знаходитися.
- Ось незадача, — бурчав Томас. — Ножиці для кравця — найперша річ, та ще й такі чудові! Гаразд. Повернуся вранці на це місце і знайду.
Він підняв свою сумку і пиріг... але де ж кравська дошка? Куди вона могла подітися? Він знову поклав пиріг і сумку, обшукав все навколо на колінах — і марно.
«Ну і чорт із нею, — подумав він. — Все одно до ранку ніхто не візьме. Піду-но я додому та поїм із дружиною пирога, поки він ще свіжий».
Та не тут-то було! Він підняв сумку, але жодного пирога поруч не виявилося. Він облазив на чотирьох майже весь луг, але не знайшов нічого, крім каменів і колючок. Залишилося тільки облизнутися, згадуючи про пиріг, і відправитися додому налегку, з однією сумкою. Повернувся Томас до того місця, де залишив сумку, але її там не було! Він подумав, що помилився місцем, однак усі прикмети збігалися — ось огорожа, ось великий валун, тільки сумка зникла.
- Ех, був би ліхтар! — зітхнув Томас. — Що ж тепер мені робити — без голки і ниток, без ножиць і моєї кравської сумки?
Він повернув був до дому... тільки де ж він, його дім? Він стільки блукав і крутився в пошуках своїх речей, що зовсім збився зі шляху, а ніч була чорна, як яма. І раптом, на свою велику радість, він помітив попереду вогник. Ніби хтось повільно йшов із ліхтарем по лугу.
- Сюди! — покликав Томас. — Гей, з ліхтарем! Сюди!
- Сам іди сюди! Сам іди сюди! — відгукнувся насмішкуватий голосок.
Кравець поплентався на світло, але таємничий вогник теж не стояв на місці: він то наближався майже впритул — здається, тільки руку простягни і схопиш! — то раптом зникав і спалахував десь у далині, на краю поля.
Томас по коліна вимазався в глині ярів, подряпав терном обличчя, порвав одяг. Він переслідував блукаючий вогник, доки врешті не вибився з сил і не впав у відчай.
Вогник остаточно зник. Стало світати. Кравець почув брязкіт молочних бідонів на фермі, озирнувся і побачив перед собою той самий хутор і той самий двір, з якого він учора вийшов. А поруч на траві лежали всі його загублені речі!
Томас був надто стомлений, щоб іти додому в своє село. Він постукав у знайомі двері. Побачила його господиня і сплеснула в долоні від здивування:
- Господи! Що з вами трапилося? Вона допомогла кравцю почистити одяг і нагодувала його сніданком, а потім раптом посміхнулася і спитала:
- Ну як? Посадили фейку в пляшечку? Але Томас нічого не відповів. І ніколи в житті більше не говорив про фей поганого слова.
Інші казки
