Казка про трьох поросят
Давним-давно, дуже давно,Коли свині пили вино,
А мавпи жували тютюн,
А курки його клювали
І від того твердими стали,
А качки крякали: кря-кря-кря!
Жила-була на світі стара свиня з трьома поросятами. Сама вона вже не могла прогодувати своїх поросят і послала їх шукати по світу щастя.
Ось пішов перший поросятко і зустрів на дорозі чоловіка з в'язкою соломи.
— Чоловіче, чоловіче, дай мені соломи, — попросив поросятко. — Я збудую собі дім.
Чоловік дав йому соломи, і поросятко збудував собі дім.
Незабаром прийшов до його дому вовк, постукав у двері і каже:
— Поросятко, поросятко, впусти мене!
А поросятко йому:
— Не пущу, клянуся моєю бородою-бородищею!
Тоді вовк каже:
— Ось я як дму, як плюну — одразу знесу твій дім!
І вовк як дмунув, як плюнув — одразу зніс увесь дім і проковтнув поросятка.
А другий поросятко зустрів чоловіка з в'язкою хмизу і попросив його:
— Чоловіче, чоловіче, дай мені хмизу, я збудую собі дім.
Чоловік дав йому хмизу, і поросятко збудував собі дім. Прийшов до його дому вовк і каже:
— Поросятко, поросятко, впусти мене.
— Не пущу, клянуся моєю бородою-бородищею!
— Ось я як дму, як плюну — одразу знесу твій дім!
І вовк як дмунув, як плюнув, як плюнув та як дмунув — зніс увесь дім і проковтнув поросятка.
А третій поросятко зустрів чоловіка з возом цегли і попросив його:
— Чоловіче, чоловіче, дай мені цегли, я збудую собі дім.
Чоловік дав йому цегли, і поросятко збудував собі дім.
І до нього теж прийшов вовк і сказав:
— Поросятко, поросятко, впусти мене!
— Не пущу, клянуся моєю бородою-бородищею!
— Ось я як дму, як плюну — одразу знесу твій дім!
І вовк як дмунув, як плюнув, як плюнув та як дмунув, як дмунув та як плюнув, а дім усе стоїть та стоїть. Ну, бачить вовк: скільки ни дму, скільки ни плюю — все одно дому не знесеш, і каже:
— Послухай, поросятко, а я знаю, де росте солодка ріпа!
— Де? — питає поросятко.
— В городі у містера Сміта. Завтра встань раніше, я зайду за тобою, і ми разом нарвемо ріпи на обід.
— Гаразд! — каже поросятко. — Я тебе зачекаю. Ти коли прийдеш?
— О шостій.
Домовилися. А поросятко встав о п'ятій і нарвав собі ріпи до приходу вовка. Адже той прийшов о шостій.
— Ти вже встав, поросятко? — запитав вовк.
— Давно! — відповів поросятко. — Я вже й з городу повернувся, і повний горщик ріпи на обід наварив.
Вовк дуже розсердився, але виду не показав, а намагався придумати, як би йому поросятка з дому виманити.
— Поросятко, а я знаю, де росте славна яблуня!
— Де? — запитав поросятко.
— Там унизу, у Веселому саду, — відповів вовк. — Хочеш, завтра о п'ятій ранку я зайду за тобою, і ми нарвемо яблук скільки душі завгодно. Тільки дивись, більше мене не обманюй.
На тому й порішили.
А наступного ранку поросятко схопився о четвертій годині і з усієї сили побіг за яблуками. Він хотів повернутися до вовка. Але сад був далеко, а ще на дерево довелося лізти.
І ось, тільки поросятко почав спускатися на землю — вовк тут як тут. Ну і злякався поросятко! А вовк підійшов до нього і каже:
— Ах, це ти, поросятко! Знову раніше мене прийшов. Ну, як яблука, смачні?
— Дуже! — відповідає поросятко. — Тримай, я тобі кину одне!
І він кинув вовку яблуко, але так далеко закинув, що, поки вовк бігав за ним, поросятко стрибнув на землю і втік додому.
Наступного дня вовк, ніби нічого не сталося, знову прийшов до поросятка.
— Слухай, поросятко, — сказав він, — сьогодні в Шенкліні ярмарок. Підеш?
— Ну звісно! — відповів поросятко. — Ти коли збираєшся?
— О третій.
А поросятко знову вийшов з дому раніше. Прибіг на ярмарок, купив маслобійку і вже спрямував додому, як раптом побачив вовка.
З переляку поросятко ліз у маслобійку, та на біду перекинув її і разом із нею покотився з пагорба прямо на вовка. І так налякав вовка, що той ледве ноги врятував, навіть про ярмарок забув.
А коли опам'ятався, пішов до дому, де жив поросятко, і розповів, що з ним сталося на ярмарку. Поросятко так і реготав:
— Ха-ха-ха! Та це ж я тебе налякав! Я ходив на ярмарок і купив там маслобійку. А як побачив тебе, заліз у неї і скотився з пагорба.
Тут уже вовк просто розлютився.
— Ось я тебе зараз з'їм! — загарчав він і ліз на дах, а з даху в трубу і по трубі вниз прямо в камін.
Зрозумів поросятко, що справа його погана, розвів швиденько у каміні вогонь і поставив на нього казанок з водою. Тільки вовчі ноги показалися в трубі, поросятко зняв з казана кришку, і вовк впав прямо у воду.
І так і сяк вертівся вовк у казані — все намагався вилізти. Нарешті натужився і вистрибнув. Та від натуги лопнув! А з живота у нього вискочили — ви вже повірте мені! — два братики поросятка.
Поросятка дуже зраділи, побачивши знову один одного, і почали танцювати, і танцювали, танцювали аж до самого ранку.
Інші казки
