Півник і Лисиця
Одного разу Лисиця-хитра-очей-пухнастий-хвіст прокралася тихенько на фермерське подвір'я і вкрала товстенького, рябенького Півника.Тут піднявся страшенний галас, і всі кинулися навздогін за злодійкою. Довелося Лисиці тікати що є сили, однак Півника з зубів вона не випустила.
Але Півник-червоний-чуб-гучний-голосок зовсім не хотів потрапити Лисиці на обід. І поки вона бігла до своєї нори, він усе думав і вигадував, як би йому змусити Лисицю-злодійку розжати зуби. От він і заговорив з нею так ласкаво, так ввічливо:
— Ну й дурні ж ці люди, що хочуть тебе спіймати, Лисице! Куди їм, чи ж наздогнати тебе!
Лисиці сподобались такі слова: адже вона була не лише хитра, але й честолюбна. А Півник-червоний-чуб-солодкий-голосок продовжував:
— А все-таки, хоч їм тебе й не спіймати, не так уже це, мабуть, приємно, коли за тобою женуться та ще й кричать: «Тримай злодія! Тримай злодія!» Я б на твоєму місці сам крикнув їм: «Це мій півник, а зовсім не той, якого вкрали!» І люди відстануть, а ти спокійно побіжиш додому.
Тут Лисиця не витримала, розжала зуби, підняла голову догори і закричала:
— Це мій півник!
А Півник-червоний-чуб-хитрий-голосок часу даремно не гаяв і кинувся навтьоки. Тільки його Лисиця й бачила.
Інші казки
