Рудий Еттін
Жила-була на світі вдова, обробляла шматочок землі, та й той не свій, а чужий, і виховувала двох синів. І ось настав час відправити синів шукати по світу щастя.Одного разу мати наказала старшому синові взяти глечик і принести води з джерела: вона хотіла замісити тісто, щоб спекти синові на дорогу пиріг. Пиріг міг вийти великий чи маленький — залежно від того, скільки води принесе син. А крім цього пирога, їй нічого було дати йому з собою.
Вирушив юнак із глечиком до криниці та набрав води. Але глечик виявився з тріщиною, і майже вся вода витекла, перш ніж він повернувся додому. От і пиріг вийшов зовсім маленький.
На прощання мати запитала сина:
— Може, візьмеш лише половину пирога? Тоді отримаєш моє благословення в додаток. А якщо візьмеш цілий, я тебе прокляну.
Син подумав, що йти йому доведеться далеко, а де і як добувати їжу, невідомо, і відповів, що хоче отримати цілий пиріг. Хай навіть із материнським прокляттям у додаток, а там буде що буде. І мати дала йому цілий пиріг і прокляла його.
Тоді він відкликав молодшого брата вбік, віддав йому свій ніж і попросив зберігати його.
— Кожного ранку дивись на нього, — наказав він братові. — Якщо лезо буде чисте, значить, я живий і здоровий. А якщо воно потьмяніє і заіржавіє, знай, що я потрапив у біду.
І ось вирушив старший брат шукати щастя по світу. Ішов він цілий день і ще день, а наприкінці третього дня побачив пастуха, який пас отару овець. Юнак підійшов до пастуха і запитав, чиї це вівці. Пастух відповів:
— Звідки ти, юначе, що не знаєш, хто власник цих земель? — І розповів йому:
Кривавий, страшний Еттін,
Еттін з Ірландії
Увіз до себе на північ
Доньку короля Шотландії.
Грати й співати їй не дає,
За сміх хвостатою батогом б’є.
Він погрожує їй мечем,
Лише поверне вона плечем.
Як Юлій Цезар, він безстрашний,
Але триголовий лик його
Потворний і жахливий.
Ще не знають, хто герой,
Але час його прийде,
І Еттіна Кривавого
Непохитною рукою
З землі ірландської без перешкод
Він сміливо забере.
І ще пастух сказав юнакові, що скоро йому зустрінуться такі звірі, яких він у житті не бачив, — так нехай бережеться їх!
Пішов юнак далі і незабаром побачив отару жахливих двоголових звірів із чотирма рогами на кожній голові. Він смертельно перелякався і з усіх ніг кинувся тікати. І як же він зрадів, коли добіг, нарешті, до замку на невисокому пагорбі!
Ворота замку були відчинені. Юнак кинувся у двір, потім у кімнати і побачив стару жінку біля вогнища. Він запитав її, чи можна йому тут переночувати, — адже він довго йшов пішки і дуже втомився.
Стара відповіла, що переночувати він може, але краще йому не залишатися тут — адже це замок Рудого Еттіна, страшного триголового чудовиська, яке не жаліє нікого, хто потрапить до його лап.
Юнак хотів уже піти, та побоявся звірів, що бродили навколо замку, і умовив стару сховати його добре і не видавати Рудому Еттіну. «Лише б якось переночувати, — думав він, — а вранці, може, вдасться вислизнути від звірів». Але ледве він встиг сховатися в затишному місці, як повернувся додому страшний Еттін. І тільки увійшов, зараз же заревів:
Я не сліпий, я не дурний,
Дух британця чую тут.
Виходи, коли хоробрий,
Тут прийде тобі кінець.
Еттін одразу знайшов бідного юнака і витягнув його з тайника. А потім сказав, що пощадить його, якщо той розгадає три загадки. І ось перша голова чудовиська запитала:
— У чого немає кінця?
Юнак не зміг відповісти. Тоді друга голова запитала:
— Чим вужче, тим небезпечніше. Що це?
Але юнак і тут не зміг відповісти. Нарешті третя голова запитала:
— Мертвий несе живого. Відгадай, що це?
Але юнак знову не відгадав.
Тоді Рудий Еттін схопив дерев’яний молоток, ударив ним юнака по голові, і той перетворився на кам’яний стовп.
А вранці його молодший брат дістав ніж, глянув на нього і засмутився — все лезо побурило від іржі. Тоді він сказав матері, що пора й йому вирушати в дорогу. Мати попросила його взяти глечик і сходити до криниці за водою, щоб замісити тісто і спекти для нього пиріг. І ось, коли син ніс воду додому, над його головою пролетів ворон і каркнув:
— Подивись на глечик! Вода витікає. Юнак був кмітливим, побачив, що вода справді витікає, підняв шматочок глини і замазав тріщини. Додому він приніс стільки води, що вистачило на великий пиріг.
На прощання мати сказала синові, що якщо він хоче отримати її благословення в додаток, то нехай бере лише половину пирога. І син вирішив, що краще взяти половину, але з материнським благословенням, ніж цілий, але з прокляттям.
Ось вирушив молодший брат у дорогу і вже забрів далеко, як раптом зустрілася йому старушка. Вона попросила в нього шматочок пирога, і він відповів:
— На, їж на здоров’я! — і відламав їй шматок.
Старушка дала йому за це чарівну паличку і сказала, що паличка йому знадобиться, якщо він буде правильно нею користуватися. Старушка ця була феєю. Вона передбачила юнакові все, що з ним станеться, і навчила його, що треба робити, а потім одразу зникла.
Юнак ішов і йшов, поки не побачив старого, який пас овець, а коли запитав його, чиї це вівці, почув відповідь:
Кривавий, страшний Еттін,
Еттін з Ірландії
Увіз до себе на північ
Доньку короля Шотландії.
Грати й співати їй не дає,
За сміх хвостатою батогом б’є.
Він погрожує їй мечем,
Лише поверне вона плечем.
Як Юлій Цезар, він безстрашний,
Але триголовий лик його
Потворний і жахливий.
Однак настав час, і нарешті
Еттіну Кривавому
На радість усім прийде кінець.
Вітаю тебе, герою.
Як переможеш злодія ти,
Володій його землею!
Нарешті юнак підійшов до того місця, де паслися рогаті чудовиська. Але він не зупинявся, не побіг геть, а сміливо пройшов серед них — так навчила його добра фея. Один звір із ревом кинувся на юнака, роззявивши пащу, щоб його зжерти. Але юнак ударив звіра чарівною паличкою, і в ту ж мить чудовисько мертвим упало до його ніг.
І ось юнак дійшов до замку Рудого Еттіна, постукав у двері, і його впустили. Біля вогнища сиділа стара. Вона розповіла юнакові про те, що сталося з його старшим братом, але юнак не злякався.
Незабаром повернувся Еттін і заревів:
Я не сліпий, я не дурний,
Дух британця чую тут.
Виходи, коли хоробрий,
Тут прийде тобі кінець.
Еттін побачив юнака, наказав йому підійти ближче і сказав, що загадає йому три загадки. Ось перша голова Рудого Еттіна запитала:
— У чого немає кінця?
— У кільця, — відповів юнак.
Тоді друга голова запитала:
— Чим вужче, тим небезпечніше. Що це?
— Міст, — одразу відповів він.
Нарешті третя голова запитала:
— Мертвий несе живого. Відгадай, що це? І юнак не задумуючись сказав:
— Корабель у морі, а на кораблі люди.
Почув Еттін його відповіді і зрозумів, що прийшов кінець його владі. А юнак підняв сокиру і зніс чудовиську всі три голови. Потім попросив стару показати йому, де схована донька короля Шотландії, і стара повела його у верхні покої.
Вона відчиняла перед ним одну двері за іншою, і з кожної кімнати виходили красуні. Всі вони були полонянками Рудого Еттіна, і серед них виявилася королівська донька.
Нарешті стара відвела юнака до підземелля, де стояв кам’яний стовп. Юнак доторкнувся до нього своєю паличкою, і брат його ожив.
Полонянки раділи і дякували свого визволителя. Наступного дня всі вони, радіючи і веселячись, вирушили до самого короля, і він видав свою доньку за молодшого брата, а старшому теж знайшов знатну наречену, і брати жили щасливо до кінця своїх днів, і свою старушку матір теж не забували.
Інші казки
