Цар і зяблик
Було, та й не було нічого — жив один дуже могутній, але злий і безсердечний цар. Він був дуже жадібний: що ні побачить у своєму царстві хорошого й гідного — зараз відбере й привласнить. Тільки своїх наближених збагачував і балував, а всіх інших грабував.Усі царські слуги, підбурювані царем, грабували й мучили народ так, що життя нікому не було. Може, і половина награбованого до царя не діставалася, але хто міг сказати про це? Хто наважився б крикнути людям царя: «Гей, що ви робите?» або поскаржитися цареві? А якщо хто й наважувався, того зараз обезголовлювали або в кайданах на віки вічні до темниць заточували.
Мучилися всі й не знали, як позбутися злої біди. Звідки ні візьми з’явився в тому царстві один зяблик. Прилетів зяблик до палацу, сів у саду на гілочці й заспівав:
Грабує бідних цар поганий,
Збагачує лише своїх, злий!
Грабує бідних цар поганий,
Збагачує лише своїх, злий!..
А то й інакше співає:
Наш цар губить правих усіх,
Б’є і жінок, і чоловіків!
Наш цар губить правих усіх,
Б’є і жінок, і чоловіків!
Злиться цар, злиться на зяблика. Наказав суворо-настрого цар його зловити. Кинулися всі, ловили, ловили, і спіймали-таки зяблика. Схопили його й принесли до царя. Як побачив зяблик царя, ще гірше став лаяти й ганьбити його.
Розгнівався цар і наказав:
— Візьміть його, заріжте, випотрошіть, вимийте, засмажте й подайте мені на стіл.
Зараз же виконали наказ царя — взяли зяблика, зарізали, вимили, насадили на вертел, засмажили й подали цареві на стіл.
Лежить смажений зяблик на столі й співає:
Царю стіл прикрасив я,
Та спокою не дав я!
Царю стіл прикрасив я,
Та спокою не дав я!
Обурився цар, схопив зяблика, розірвав на шматки й проковтнув.
Після обіду цар, як завжди, вийшов гуляти садом з усіма своїми царедворцями, а зяблик як заспіває раптом у животі у царя:
Царя злого нагодував,
По заслугах облая!
Царя злого нагодував,
По заслугах облая!
Перелякався цар: «Як би він ще зі мною чого не зробив!». Покликав усіх своїх лікарів. Надавали лікарі цареві всяких ліків, щоб позбавити його від зяблика. Тільки боїться цар, як би не вийшов зяблик живим. Зібрав він усіх своїх радників, усіх царедворців і каже:
— Оточіть мене з усіх боків, стережіть, вихопіть шаблі й мечі й, як тільки з’явиться зяблик, рубайте його, щоб живим не втік, а то всіх вас на шматки порублю!
Перелякалися всі, тремтять. А зяблик співає собі, лає і царя, і всіх його слуг.
Витягли всі царедворці шаблі й мечі, оточили царя, чекають. У цій метушні як вистрибне раптом зяблик. Замахнулися всі царедворці своїми мечами й шаблями, царя-то й зарубали.
Упав цар, помирає.
А зяблик защебетав, махнув крильцями, злетів, сів на гілочці й заспівав:
Царя злого зарубали!
Царя злого загубили!
Інші казки
