Три бажання
Все це сталося давним-давно. Жив у глухому лісі бідний дроворуб. Щодня він ходив у ліс валити дерева. Ось якось раз зібрався він, як завжди, у ліс. Дружина наповнила його котомку їжею і повісила йому через плече повну пляшку, щоб дроворуб міг перекусити та випити в лісі.У цей день дроворуб хотів звалити могутній старий дуб.
"Чимало міцних дощок вийде з нього", – думав він.
Ось підійшов він до старого дуба, витягнув сокиру та так замахнувся, ніби одним ударом сподівався повалити могутнє дерево. Але не встиг ударити, як раптом почувся з самого дуба жалібний голосок, і перед ним з'явилася фея. Вона попросила дроворуба пощадити старий дуб. Ну і здивувався дроворуб, навіть злякався! І рота не зміг відкрити, щоб вимовити хоч словечко. Нарешті очуняв і пробурмотів:
– Ну що ж, я виконаю твою просьбу.
– І для тебе так буде краще, – сказала фея. – Я вас із дружиною віддячу за це: нехай виконаються ваші перші три бажання!
Тут фея зникла, а дроворуб рушив додому, з котомкою за плечима і з пляшкою на боці.
Шлях у нього був далекий, і всю дорогу він не переставав дивуватися тому, що з ним сталося. Коли він нарешті дістався додому, на думці у нього було лише одне: посидіти б зараз та відпочити. Можливо, це знову були витівки феї, хто знає? Так чи інакше, він сів біля вогню, і лише сів, як відчув страшенний голод, хоча до вечері було ще далеко.
– Чи немає в тебе чого поїсти, моя господинько? – звернувся він до дружини.
– За годину-дві буде, – відповіла дружина.
– Ех, – зітхнув дроворуб, – от би мені зараз кільце кров'яної ковбаси, та ще й товстеньке!
І не встиг він це вимовити, як раптом – шльоп! – у камін впало ціле кільце кров'яної ковбаси, та ще й такої, що пальчики оближеш.
Здивувався дроворуб, а дружина його ще більше здивувалася.
– Що це таке? – каже.
Тут дроворуб згадав, що з ним трапилося вранці, і розповів дружині всю історію, від початку до кінця. Але чим далі він розповідав, тим похмурішою ставала дружина, а як дійшов до кінця, так і зовсім вибухнула:
– Ах ти, дурню такий! Набитий дурень! Хай тобі ця кров'яна ковбаса до носа приросте!
І не встигли вони обидва оком моргнути, як кров'яна ковбаса вискочила з каміна і приросла до носа дроворуба.
Він штовхнув ковбасу – не відривається; дружина штовхнула – не відривається. Штовхали-штовхали, а ковбаса все не відривається – приросла міцно-наміцно.
– Що ж тепер робити? – питає дроворуб.
І тут він здогадався, що в нього ж залишилося ще одне бажання – третє і останнє! І він, не гаючи ні секунди, побажав, щоб кров'яна ковбаса відскочила від його носа.
Шльоп! – і ковбаса вже лежала перед ним на столі.
І якщо дроворубу та його дружині так і не довелося кататися в золотій кареті та одягатися в шовк і оксамит – що ж, зате на вечерю їм дісталася така смачна кров'яна ковбаса, що пальчики оближеш.
Інші казки
