Як Джек ходив щастя шукати

Жив-був веселий хлопець на ім’я Джек. От одного прекрасного ранку вирішив він вирушити у світ — щастя шукати. Тільки відійшов від дому, дивиться — а назустріч йому кіт.
— Куди путь держиш, Джеку?
— Ось блукаю світом, щастя шукаю, — відповідає йому Джек.
— А можна й я піду з тобою?
— Звісно, підемо, адже з друзями будь-яка дорога веселішою здається!
І пішли вони далі удвох. Зовсім трохи пройшли, дивляться — назустріч їм пес.
— Куди путь держиш, Джеку?
— Ось блукаю світом, щастя шукаю, — відповідає йому Джек.
— А можна й я піду з тобою?
— Звісно, підемо, адже з друзями будь-яка дорога веселішою здається!
І пішли вони далі втрьох. Недалеко відійшли, дивляться — назустріч їм коза.
— Куди путь держиш, Джеку?
— Ось блукаю світом, щастя шукаю, — відповідає їй Джек.
— А можна й я піду з тобою?
— Звісно, підемо, адже з друзями будь-яка дорога веселішою здається!
І пішли вони далі вчетверо. Недалеко відійшли, дивляться — назустріч їм бик.
— Куди путь держиш, Джеку?
— Ось блукаю світом, щастя шукаю, — відповідає йому Джек.
— А можна й я піду з тобою?
— Звісно, підемо, адже з друзями будь-яка дорога веселішою здається!
І пішли вони далі вп’ятьох. Недалеко відійшли, дивляться — назустріч їм півень.
— Куди путь держиш, Джеку?
— Ось блукаю світом, щастя шукаю, — відповідає йому Джек.
— А можна й я піду з тобою?
— Звісно, підемо, адже з друзями будь-яка дорога веселішою здається!
І пішли вони далі всі разом. Ішли вони, йшли, аж ось і сутінки згустилися, стало темнішати.
Де ж ніч провести? Задумалися друзі, коли раптом бачать — недалеко дім стоїть.

Джек наказав своїм друзям не шуміти, а сам підійшов до вікна і заглянув у дім. І що ж він побачив? У домі сиділи розбійники і перераховували награбоване добро!
Джек швидко придумав, що робити. Повернувся до друзів і наказав їм кричати що є сили, коли він подасть знак. Ось Джек подав знак, і в ту ж мить заміяв кіт, загавкав пес, забеляла коза, замукав бик, закукурікав півень.
Від такого галасу навіть розбійники злякалися і втекли, покинувши все награбоване. І Джек зі своїми друзями увійшли до дому.
Влаштувалися вони на нічліг, але Джек все ж боявся, що розбійники можуть повернутися вночі. І він вирішив їх попередити. Кота поклав у крісло, пса сховав під стіл, козу влаштував на горищі, бика відправив у підвал, а півня посадив на дах. Сам же ліг у ліжко.
Розбійники, які сховалися неподалік, помітили, що світло в домі згасло. І один із них пішов туди, щоб забрати награбоване добро.
Але вже через кілька хвилин він повернувся, наляканий і захеканий.
— Увійшов я до дому, — розповідає, — і хотів сісти у крісло. А там уже стара з в’язальними спицями сидить. Як воткне їх у мене!
(А це ж був просто кіт!)
— Підійшов я тоді до столу, хотів забрати наші гроші. А там під столом — шевчик. Як встромить у мене своє шило!
(А це ж був просто пес!)
— Піднявся я тоді на горище. А там хтось зерно молотить. Як вдарить мене важким ціпом!
(А це ж була просто коза!)
— Спустився я тоді у підвал. А там — дроворуб. Як запустить у мене сокирою!
(А це ж був просто бик!)
— Але все б нічого, якби не карлик на даху. Як заверещить він: «А подать-ка його сюди!..» Я й утік.
(А це півень кричав: «Ку-курі-ку!»)
Відтоді друзі всі разом весело жили в домі біля дороги.

↑ Догори

Як Джек ходив щастя шукати

Інші казки