Ведмідь
Ви знаєте, звідки взявся ведмідь?Колись ведмідь був таким самим, як ми, людиною. Людей тоді було мало, і жили вони в лісах. Полювали там на звірів і птахів. Влітку збирали гриби та ягоди, копали коріння рослин і запасалися ними на зиму. А найбільше запасалися горіхами та медом. Бджіл було багато. І водилися вони в дуплах та в земляних норах.
Люди шукали бджіл у дуплах, і хто перший знаходив їх, той обв’язував те дерево мотузкою, і ніхто вже не мав права їх чіпати.
А жив у ті часи один чоловік — неймовірний ледар. Не хотілося йому самому бджіл шукати, от і виривав він чужих.
Жився тому ледарю непогано. Роздобрів він на чужому меду, став товстим, як колода. Та ось біда: важко стало йому на дерева за медом лізти.
Почав він роздумувати, що б таке зробити, щоб легко було на дерева лізти. Але нічого не вигадав.
Дізнався одного разу ледар, що живе за сімома лісами, за сімома болотами такий чаклун, що все може зробити.
«Піду, — думає, — до нього. Може, він зробить мене легким».
І пішов він до того чаклуна. Іде лісами, дивиться — липа перев’язана. Підійшов він до липи, а там дупло зовсім низько і повно в ньому меду.
Виривав він мед із дупла, наївся і пішов далі.
Іде, а тут незабаром і друга липа перев’язана з бджолиним дуплом. Виривав він мед і з цього дупла.
Довго чи коротко йшов він, нарешті дійшов до землянки, де жив той чаклун. Постукав у землянку — ніхто не відчиняє: немає господаря вдома. Сів ледар і сидить. Раптом бачить — перед самим носом у нього липа з дуплом. Звик ледар чужих бджіл виривати, і тут не втримався.
Тільки почав він драти мед та за обидві щоки уплітати, глядь — і господар іде.
Подивився чаклун на ледаря, похитав головою і каже:
— Ну, чоловіче, за таку злу роботу будеш ти віднині тільки те й робити, що бджіл драти.
І обернув чаклун цього ледаря на ведмедя.
Ось звідки й взявся ведмідь. А хто не вірить тому — нехай спіймає ведмедя та сам спитає у нього, чи так воно було насправді, як у казці сказано.
Інші казки
