Краденим ситий не будеш
Було в одного чоловіка два сини. Виросли вони, а батько й каже їм:— Пора, сини, за справжню роботу братися. Хто з вас чим хоче займатися?
Мовчать сини, не знають, яку собі роботу обрати.
— Ну, то підемо, — каже батько, — по світу походимо та подивимося, що люди роблять.
Зібралися й пішли потроху. Ідуть, сини до всього придивляються, думають, яку б їм роботу обрати.
Підійшли до одного села. Бачать — стоїть біля вигону кузня. Зайшли вони до кузні. Привіталися з ковалем, поговорили. Старший син навіть молот у руки взяв — допоміг ковалеві леміш викувати. Потім рушили далі.
Підійшли до іншого села. Старший син подивився туди-сюди: не видно кузні в цьому селі. От і каже він батькові:
— Чому б і тут кузні не поставити? Я міг би ковалем лишитися. Ця робота мені подобається.
Зрадів батько: знайшов, думає, старший син собі засоби до життя!
— Гаразд, — каже, — будь ковалем у цьому селі.
Поставив він синові кузню, той і почав ковальською справою займатися. І люди хвалять його, і сам він своєю роботою задоволений.
А молодший син скільки не ходив, ніяк собі роботу до смаку не знаходить.
Іде він раз з батьком повз луг. Бачить — пасеться на лузі віл. А село далеко, і пастуха не видно.
— А не почати мені, батьку, волів красти? — каже син. — Робота ця легка, і щодня м’ясо буде. І сам розтовстію, як віл.
— Кради, — каже батько. — На те я тебе й вожу, щоб ти собі постійне заняття обрав.
Взяв син вола й погнав додому. А батько каже:
— Почекай мене біля лісу — мені треба ще в це село заглянути: там один мій знайомий живе...
Гоне син вола та все, як вовк, озирається, чи не біжить хто за ним. Поки до лісу дістався, порядком перелякався. Аж нудно від страху стало.
Почекав він біля узлісся, поки батько повернувся, і погнали вони разом вола додому.
Забили вдома вола, зняли з нього шкуру й стали м’ясо варити. Наварили, а батько й каже синові:
— Ось що, сину, давай спочатку знімемо мірки та подивимося, хто з нас від цього вола розтовстіє.
Взяв він шнурок, поміряв шию собі й сину й зав’язав вузлики.
Сіли за стіл. Батько їсть спокійно, а син усе на двері поглядає: чи не йде хто вола шукати? Загавкає собака, пройде чи проїде хто повз хати — син хапає м’ясо й у комору ховається. А в самого руки й ноги тремтять... І пішло так день за днем.
З’їли вони нарешті вола. От батько й каже синові:
— А тепер давай шиї міряти: хто ж із нас розтовстів?
Поміряли — у батька шия вдвічі потовстіла, а у сина вдвічі похуділа.
Дивується син:
— І чого ж воно так?
— А тому, що ти краденого вола їв, — каже батько.
— Так і ти ж їв краденого!
— Ні, я господареві заплатив за вола і їв, як свого. Тому-то я й потовстів. А ти як сядеш за стіл — страх тобі одразу на шию скочить і душить! Тому вона й худіє. Краденим, брате, ситим не будеш!
Інші казки
