Каміння з неба сиплеться

Жив собі півник-червоний чубчик. Був півник, як і всі півники: хвіст — зелений, чобітки — жовті. Ходив важливо по подвір'ю, хоч сам був страхополох. Усіх боявся: і собаки з пухнастим хвостом, і довговухого осла, і кульгавого кота. Бувало, злякається чогось, почне махати крильми, кукурікати — підніме на ноги все подвір'я.

Якось рився півник під шовковицею, зернятка клював. Раптом подув легенький вітерець і збив ягідку з найнижчої гілочки. Ягідка впала півникові на спину.

Злякався наш півник, та як закричить:

— Ой-ой-ой! Хто мене вдарив?

— Це з неба каміння сиплеться! — пожартував вітер.

— Кукуріку! — заверещав півник і кинувся тікати. Перелетів через тини, через дахи, вибіг за околицю. Зустріла йому там качка-крякушка і питає:

— Чого ти біжиш, півнику?

— З неба каміння сиплеться! — відповідає півник, а сам ледве дух переводить. — Біжи й ти, а то нас каміння вб'є!

— Ось тобі на! — крякнула качка-крякушка і побігла врозвалку за півником.

Він біжить, вона біжить, він біжить, вона біжить, і зустріли вони їжака-голкошкіра.

— Чого ти біжиш, півнику? — підняв догори їжак свій гострий носик.

— Запитай у качки! — відповідає півник.

— Чого ти біжиш, крякушко? — питає їжак качку.

— З неба каміння сиплеться! — крякнула качка. — Біжи швидше, поки нас не зачепило.

І побігли один за одним: півник у жовтих чобітках, качка-крякушка та їжак-голкошкір. Бігли, бігли, ледве ноги не поламали.

Звідки ні візьмись назустріч їм зайчик-бігайчик. Питає зайчик півника:

— Чого ти біжиш, півнику?

— Запитай качку!

— Чого ти біжиш, качко?

— Запитай їжака!

— Скажи, їжаче, чого ти біжиш?

— З неба каміння сиплеться. Біжи й ти, поки тебе по голові не вдарило.

Пристав до них і заєць. Стало їх четверо. Пам'ятаєш їх? — Півник у жовтих чобітках, качка-крякушка, їжак-голкошкір і зайчик-бігайчик. Кинулися вони в ліс. Тільки вбігли туди, назустріч їм вискочила лисичка-сестричка.

— Чого ти біжиш, півнику? — запитала лисичка-сестричка.

— Запитай качку!

— Чого ти біжиш, качко?

— Запитай їжака!

— Чого ти біжиш, їжаче?

— Як же мені не бігти, коли з неба каміння сиплеться! Біжи й ти з нами.

— Батюшки! — зітхнула лисичка передніми лапками і побігла за ними.

Стало їх п'ятеро: півник у жовтих чобітках, качка-крякушка, їжак-голкошкір, зайчик-бігайчик і лисичка-сестричка.

Бігли, бігли, поки не зустріли сірого вовка.

— Чого ти біжиш, півнику? — питає сірий вовк.

— Запитай качку! — відповідає півник.

— Чого ти біжиш, качко?

— Запитай їжака!

— Чого ти біжиш, їжаче?

— Запитай зайчика!

— Чого ти біжиш, бігайчику?

— Запитай лисичку-сестричку!

— Чого ти біжиш, лисичко-сестричко?

— Як же мені не бігти, — відповідає лисичка-сестричка, — коли з неба каміння сиплеться. Біжи й ти з нами!

— Ау-у-у! — завулкав сірий вовк і кинувся слідом за лисицею.

Стало їх шестеро. Пам'ятаєш їх? — Півник у жовтих чобітках, качка-крякушка, їжак-голкошкір, зайчик-бігайчик, лисичка-сестричка та сірий вовк.

Бігли, бігли, добігли до ведмежої галявини. Там зустрів їх косолапий Мишка.

— Чого ти біжиш, півнику? — заревів косолапий Мишка.

— Запитай качку!

— Чого ти біжиш, крякушко?

— Запитай їжака!

— Чого ти біжиш, їжаче?

— Запитай зайчика?

— Чого ти біжиш, зайчику?

— Запитай лисичку-сестричку!

— Чого ти біжиш, лисичко-сестричко?

— Запитай сірого вовка!

— Скажи, кумане, чому ти біжиш?

— Тому що… тому що й інші біжать, — відповів дурний вовк, забувши, чому він побіг за товаришами.

— Ну, що ж, тоді й я побіжу, — сказав косолапий Мишка і поплівся останнім.

Стало їх семеро: півник у жовтих чобітках, качка-крякушка, їжак-голкошкір, зайчик-бігайчик, лисичка-сестричка, сірий вовк і косолапий Мишка.

Бігли, бігли, поки не добігли до глибокої ями, і зупинилися.

— Що ж нам тепер робити? — запитав півник. — Давайте повернемося назад.

— Ось ще! — закричала лисиця. — Не для того ми бігли, щоб повертатися.

— А яма? — крякнула качка.

— Перестрибнемо її! Ну, півнику, стрибай першим, адже ти біг попереду всіх.

— Кукуріку! — заспівав півник, розправив крила і перелетів через яму.

За ним махнула крилами качка-крякушка. Перелетіла і вона.

Розбігся і заєць, та так стрибнув, що перелетів не тільки через яму, але й майже через весь ліс.

Настала черга їжака, а в нього ж ніжки коротенькі: потоптався він, потоптався, згорнувся клубком і — бух! — прямо в яму потрапив.

— Хіба так стрибають? — закричала лисиця, розбіглася з усіх сил і теж опинилася на дні.

За нею впав і вовк, а косолапий Мишка впав прямо вниз головою.

— Ось так попалися! — переглянулися звірі і заморгали очима від переляку.

Минуло три дні і три ночі. На четвертий день лисиця і каже:

— Я голодна.

— І я! — заскреготав зубами вовк.

— І я, — заревів ведмідь. Тільки їжак мовчав.

— Кого ж нам з'їсти? — запитав вовк.

— Найменшого! — відповіла лисиця і подивилася на їжака.

— Тримай його! — заревіли звірі і накинулися на колючого їжака.

Але їжак-голкошкір одразу згорнувся у клубочок і випустив свої колючі голки. Звірі схопили його лапами, але миттю відтяли їх назад.

— Ой-ой-ой, він мене уколов! — заскіглила лисиця.

— І мене! — застогнав ведмідь.

— І мене! — зітхнув вовк.

Затихли звірі в глибокій ямі і цілий день не ворухнулися. А коли настала ніч, накинулися один на одного, страшно заревіли, заскреготали зубами і розірвали один одного на шматки, хто кого з'їв — сказати важко, бо було темно, але на ранок їжак побачив, що в ямі немає ні вовка, ні ведмедя, ні лисиці.

Залишився їжак один і задумався: що йому робити в цій ямі? Тут два великі крила закрили від нього сонце.

— Орел! — подумав їжак і випустив був голки, але орел гукнув йому:

— Не бійся, їжаче! Не погубити тебе прилетів я, а врятувати, бо ти хороший їжак. Минулого літа ти з'їв ту страшну змію, яка підкрадалася по скелях до мого гнізда і хотіла проковтнути моїх орлят. Довг платежем червоний.

І, спустившись, орел схопив їжака своїми кігтями, виніс його з ями і обережно опустив на траву.

Дуже зрадів їжак-голкошкір і потихеньку повернувся до своєї норки.

А півник і качка, перестрибнувши яму, бігли ще цілу годину, втомилися і сказали один одному:

— Каміння з неба вже не сиплеться!

Вони повернулися в свою рідну село, а зайчик-бігайчик залишився в лісі. Fairy girl