Хитрий півник
Розпрямляє крила хитрий півень, скочив на тин і давай кукурікати на всю горлянку. З найближчого гаю вибігла кума лисиця.— Добрий день! — кричить. — Я почула, як ти кукурікаєш, ось і прибігла. Ну й добре ж ти співаєш! Ось тільки не знаю, чи вмієш ти співати, як співав твій батько.
— А як мій батько співав?
— Скочить, бувало, на тин, та й стоїть на одній нозі, а іншу підіб’є. Заплющить одне око і кукурікає. Ось був співак так співак!
— І я так вмію!
Підібрав півень ногу, заплющив одне око і кукурікає.
— А чи можеш ти, стоячи на одній нозі, заплющити обидва очі і все-таки співати? — питає лисиця.
— Можу! — крикнув півень.
Але не встиг він заплющити обидва очі, як лисиця підскочила і — хап півня! Понесла його лисиця в ліс, притиснула лапами і вже збиралася смакувати.
— Ех, — зітхнув півень, — був час, матушка твоя так не робила.
— А як вона робила? — питає лисиця.
— У матушки твоєї був такий звичай: бувало, спіймає півня, та перед тим, як його з’їсти, прочитає молитву. Побожна була лисиця, богомільна.
Подумала, подумала лисиця і вирішила: треба, мовляв, і мені помолитися. Склала передні лапи, заплющила очі, почала молитву шептати. А півень того й чекав. Щойно лисиця відвела лапи, він зірвався — та скок на найближче дерево!
— Щоб тебе грім убив! — завизжала лисиця. — Мене, лисицю, перехитрив!
І, голодна, поплелася собі додому.
Інші казки
