Чарівний свисток і золоті яблука
Колись живів собі король. У цього короля був птах, такий гарний і чарівний, що другого такого на світі не знайти. Король дуже його любив.Одного разу, коли він годував птаха, двері забули зачинити, і птах улетів. Король покликав своїх синів — а їх у нього було двоє — і сказав:
— Той із вас, хто через рік знайде цього птаха, отримає половину мого королівства.
Брати разом вирушили в дорогу; дійшовши до роздоріжжя, вони розлучилися. Незабаром старшому зустрілася стара жінка — це була фея.
— Куди ти прямуєш? — запитала вона його.
— Іду туди, куди треба, не твоя це справа.
Стара перейшла на ту дорогу, якою йшов молодший.
— Куди ти, прекрасний юначе, прямуєш?
— Іду шукати птаха, якого втратив мій батько.
— Ось тобі свисток. Іди з ним до Арденнського лісу; ти свиснеш раз і скажеш: «Я прийшов за птахом мого батька». Усі птахи наперебій закричать: «Це я! Це я!» Лише одна скаже: «Це не я!» Її й візьми.
Принц подякував старій, поклав свисток у кишеню і вирушив до Арденнського лісу. Там він свиснув раз і сказав:
— Я прийшов за птахом мого батька. Усі птахи наперебій закричали:
— Це я! Це я! Це я! Лише одна сказала:
— Це не я.
Принц схопив її і повернувся до замку свого батька.
Незабаром йому зустрівся брат, який одразу ж запитав:
— Ти знайшов птаха?
— Так, знайшов.
— Віддай його мені!
— Ні!
— Тоді я тебе вб'ю!
— Убий, якщо хочеш.
Брат убив принца, викопав яму і там поховав убитого, а сам разом із птахом повернувся до замку. Король дуже зрадів, що птах знайшовся, наказав влаштувати великий бенкет і скликав на нього багато народу.
Тим часом ішов лісом пастух; його собака почала рити землю там, де був похований молодий принц. Пастух пішов слідом за собакою і помітив, що там, де вона риє, щось виступає з землі. Спочатку йому здалося, що це палець, але, придивившись, він побачив, що це свисток. Пастух узяв його і приклав до губ, а свисток раптом заговорив:
> Свисти, пастуше, не жалій сил,
> Рідний мій брат мене вбив
> У густому Арденнському лісі.
Місцевий мер, який жив по сусідству з пастухом, почув про свисток і купив його. Прийшовши за запрошенням на королівський бенкет, він узяв свисток, і гості раптом почули слова:
> Свисти, меру, не жалій сил,
> Рідний мій брат мене вбив
> У густому Арденнському лісі.
Тоді король у свою чергу узяв свисток, і той знову сказав:
> Свисти, батьку, не жалій сил,
> Рідний мій брат мене вбив
> У густому Арденнському лісі.
Старший син короля здогадався, що мова йде про нього. Він хотів утекти, але його наздогнали, повернули і змусили свистнути. А свисток твердив:
> Свисти, кате, не жалій сил,
> Адже це ти мене вбив
> У густому Арденнському лісі.
Король одразу наказав спалити сина живцем на багатті.
Потім він запитав пастуха, чи може той вказати місце, де знайшов свисток. Пастух сказав, що точно не пам'ятає, але спробує знайти дорогу, а його собака — та прямо попрямувала до того місця. Щойно тіло викопали з землі, юнак схопився на ноги.
Король з радості наказав влаштувати пишне свято. Я там побував і знову додому потрапив.
Інші казки
