Син короля Франції та красуня Джоана
Жили-колись у одному королівстві добрий король і прекрасна королева. Був у них єдиний син, прекрасний, як ясний день. Вони любили його без пам’яті.Єдиною пристрастю молодого принца було полювання. Кожного ранку з десятком вірних слуг і двома десятками борзих він вирушав у дикі ліси, а кожного вечора під урочисті звуки ріжка повертався додому з здобиччю.
Але ось одного раза кінь принца повернувся додому сам. Молодий принц зайшов глибоко в ліс і заблукав. Швидко стемніло, і зі своїх нор вийшли на полювання голодні вовки. Принц виліз на високий дуб і, влаштувавшись серед його могутніх гілок, заснув. Коли він прокинувся, сонце яскраво світило, і весело співали пташки. Але як не намагався принц знайти дорогу в дикому лісі, всі його спроби були марні.
Присівши відпочити, він вгамував голод лісовою суницею і запив водою з прохолодного джерела. Цілий день шукав він дорогу в лісі, а ввечері, стомлений, знову виліз на старий дуб і проспав всю ніч. Так тривало три дні і три ночі. Днем принц наполегливо шукав вихід із дикого лісу, а ввечері спав на гілках старого дуба. Але ось на четверту ніч, вилізши на дуб, він раптом побачив у далині слабко мерехтливий вогник. Він швидко зліз із дерева і побіг у бік мерехтливого вогника. Цілу годину він пробирався крізь густі зарості колючок, поки нарешті не побачив освітлений замок, що стояв у лісовій гущавині. Він підійшов до чавунних воріт і постукав. І раптом – о диво! – ворота відчинилися, і перед його очима постала дівчина, прекрасна, як день.
– Добрий вечір, красуне! – привітав її принц. – Я син короля Франції. Я заблукав на полюванні і вже три дні і три ночі марно намагаюся знайти дорогу додому. Я просто вмираю від голоду і спраги. Будь ласка, не проганяй мене і дозволь залишитися тут на ніч.
– Заходь, милий принце, – сказала, посміхаючись, дівчина. – Мене звуть красуня Джоана. Я нагодую і напою тебе, але залишити на ніч не зможу, бо мої батьки – страшні людоїди, і вони скоро повернуться додому. Я дуже не хочу, щоб вони знайшли тебе тут і з’їли.
– О, добра дівчино, – заперечив їй принц. – Я дуже втомився і хочу спати. У мене немає сил повертатися в ліс.
– Ну, добре, – сказала дівчина. – Заходь, я нагодую, напою тебе і сховаю під діжкою.
І вона зробила все, як обіцяла.
Рівно опівночі в замок увірвалися задихані людоїд із людоїдкою і одразу помітили, що повітря чимось нечисте.
– Хм-хм! Людиною тут пахне. Щось тут не так, – сказав людоїд страшним голосом.
– Це зовсім неможливо, – сказала Джоана. – Подивіться самі. Людоїд із людоїдкою почали шукати скрізь, заглянули в усі куточки, все обшукали, але нікого не знайшли.
– Гаразд, – сказали вони. – Зараз ми ляжемо спати, а вранці пошукаємо краще. – Вони повалилися на ліжко і захрапіли.
Але красуня Джоана не поспішала засинати. Вона взяла жменю глини і зліпила з неї колобка, на нього причепила свій відрізаний локон. Потім вона взяла у людоїдів чарівну паличку, семимильні чоботи і розбудила принца.
– Уставай швидше! Ми повинні втекти, інакше нас чекає лихо.
І, надівши чоботи-скороходи, вони помчали швидше вітру. Почуючи дивний шум, людоїди відчули щось недобре і закричали:
– Красуня Джоана, іди сюди, час спати!
А чарівний колобок відповів голосом дівчини:
– Зараз, зараз, тільки вмию обличчя.
Через хвилину людоїди знову закричали:
– Красуня Джоана, іди сюди лягати спати.
Чарівний колобок їм у відповідь:
– Зараз, зараз, тільки роздягнуся.
Минуло ще трохи часу, і людоїди знову закричали:
– Красуня Джоана, де ж ти? Час спати.
– Зараз, зараз, тільки зніму черевики, – знову відповів колобок.
І ось уже займався ранок, як людоїди знову запитали:
– Красуня Джоана, де ж ти? Час спати.
Але колобок нічого не відповів цього разу, бо настав ранок, і його чарівна сила закінчилася. Не почувши відповіді, людоїди кинулися в кімнату Джоани і все зрозуміли.
– Ах, негіднице! Вона втекла з людиною і забрала з собою нашу чарівну паличку і семимильні чоботи-скороходи. Швидше за ними, ми встигнемо спіймати їх і поласувати людиною!
Людоїд дістав іншу чарівну паличку і, надівши десятимильні чоботи-скороходи, кинувся в дорогу зі швидкістю блискавки.
Незабаром красуня Джоана і принц почули за своєю спиною свист і зрозуміли, у чому справа. Джоана махнула чарівною паличкою і перетворила принца і себе на маленьких пташок. Сіли вони на гілочку дерева і почали співати. Людоїд підлетів до них і питає:
– Гей, пташки-крихітки, чи не бачили ви красуню з принцом?
Нічого не відповіли пташки, тільки продовжували співати тоненькими голосочками.
Ні з чим повернувся додому людоїд, а красуня Джоана з принцом знову перетворилися на людей і полетіли далі.
– Ну що, знайшов їх? – запитала людоїда дружина, коли він повернувся до замку.
– Куди там! Ніби крізь землю провалилися. Тільки і зустрів, що двох дурних пташок, – відповів людоїд.
– Ах ти, дурню! Адже це вони і були. Нумо, відправляйся і швидше спіймай їх.
А Джоана з принцем вже були далеко. Понесся людоїд ще швидше... ось уже близько!
Красуня махнула чарівною паличкою і перетворила принца на чорну качку, а себе – на глибоке озеро. Підійшов людоїд до них і питає:
– Гей, чорна качко! Чи не пролітали тут красуня з принцом?
Але нічого не відповіла качка, тільки тихенько покрякала. Знову людоїд ні з чим повернувся додому, а красуня з принцом полетіли далі ще швидше.
– Ну, спіймав їх? – запитала людоїда дружина, коли він повернувся до замку.
– Ні. Нікого не бачив, окрім чорної качки та глибокого-преглибокого озера.
– Дурню ти тупоголовий. Адже це вони і були. Лети швидше і хапай їх.
Людоїд помчав ще швидше. Ось-ось наздожене! Тоді красуня обернулася вівцею, а принца – бараном. Підлетів людоїд і питає:
– Гей, вівці шелудиві, чи не бачили ви красуні з принцом?
– Бе-бе, – тільки й відповіли вівці.
Повернувся людоїд знову назад.
– Ніде не знайшов я їх. Тільки в дорозі бачив пару шелудивих овець.
– Так це ж вони і були, – знову розсердилася людоїдка і сама кинулася в погоню. Але принц із красунею вже були дуже далеко, і вона не змогла їх наздогнати.
Через сім днів і сім ночей вони долетіли до королівства французького, і не було межі радості батьків принца. У цей же день він одружився з красунею Джоаною і зажив із нею у мирі та злагоді.
Інші казки
- Невгамовний півник
- Два горбуни і гноми
- Казка про дядюшку Лиходія та його собаку Злидні
- Козенята та вовк
- Поділ
