Берник, бернак!

Якось раз замовив один бідняк шевцю черевики і через свою бідність довго не міг з ним розрахуватися. Набридло шевцю нагадувати біднякові про борг, ось і каже він йому:

— Послухай, Жантуанелю, хочеш, я допоможу тобі повернути борг, не заплативши при цьому жодного су?

— Як не хотіти!

— Ну тоді домовимось так. Ти з цієї хвилини маєш весь час мовчати і на всі питання та розпити відповідати двома словами: «берник, бернак». І поки я сам не зніму з тебе цього заборону, мовчи! Запам’ятав?

— Звичайно, запам’ятав. Повторюй собі одне й те саме: «берник, бернак» — ось і все, — радісно кивнув головою бідняк і пішов до себе додому.

Прийшов він, а дружина й питає у нього буркливо:

— Де це ти пропадав, голубчику?

— Берник! — покірно відповідає їй чоловік.

— Де? — здивувалася вона.

— Бернак!

— Ой батюшки! Що це з тобою? Невже з глузду з’їхав? — схопилася дружина руками.

Але нічого іншого, окрім «берник, бернак», вона не почула. Що тут робити? Кинулася вона до сусідки і давай скаржитися:

— Ой, горе, горе! Сиплються на мою нещасну голову напасті!..

— Щось недобре трапилося? — зацікавилася сусідка.

— Ну як же! Чоловік мій ніби з глузду з’їхав.

— Не може того бути! Адже був він у повному розумі. Помилилася ти, напевно.

— Як це помилилася, коли розучився він по-людськи розмовляти. Знай собі твердить одне й те саме: «берник, бернак!» І нічого іншого від нього не дістанеш! Ходімо до нас, ось і переконаєшся сама, що не помилилася я.

Погодилася сусідка їх відвідати — адже це ж ціла подія в селі! Прийшла вона до Жантуанеля і каже:

— Доброго здоров’я, сусіде! Як живете-можете?

— Берник!

— Що ти нісенітницю торочиш?

— Бернак!

Так і не дістала сусідка від Жантуанеля іншої відповіді. Вирішили тоді жінки піти до парафіяльного кюре. Може, він вилікує нещасного, поверне йому розум?

Прибігла дружина Жантуанеля до кюре і — бух! — у ноги:

— Ваше преподобіє! Ваше преподобіє! Ходімо швидше до нас додому! Адже чоловік мій зовсім з глузду з’їхав!

— Невже з’їхав? Щось не віриться мені, — засумнівався кюре.

— Самі подумайте, ваше преподобіє, хіба може бути людина при здоровому глузді, коли говорить одне й те саме: «берник, бернак»?!

— Ось воно що... Ну, я завітне слово знаю, живо його вилікую! — Панотець любив похвалитися. — Тільки це коштуватиме десять франків, — додав він одразу, бо ще більше, ніж похвалитися, любив кюре гроші отримувати.

Зітхнула важко бідна жінка, однак погодилася. І ось прийшов кюре до дому Жантуанеля і каже:

— Бог на поміч, Жантуанелю!

— Берник! — відповідає Жантуанёль.

— Що це ти базікаєш, сину мій?

— Бернак! — відповідає Жантуанёль.

Як ні намагався кюре наставити Жантуанеля на розум, нічого путнього, окрім цих двох слів, від нього не почув. І незабаром усі околиці вже знали, що з’їхав з глузду бідолаха Жантуанёль.

Ось якось раз йде кюре селом і зустрічає шевця.

— Добрий день, ваше преподобіє, — вклонився йому шевець.

— Здоровенькі були, здоровенькі були!

— Які новини в нашій парафії, ваше преподобіє?

— Ніяких, голубчику, окрім однієї. Ти, звичайно, знаєш, що з’їхав з глузду бідолаха Жантуанёль?

— З’їхав? — ніби здивувався шевець.

— Ну так, з глузду з’їхав. Тільки й знає, що твердить: «берник, бернак».

— Ха-ха-ха! Жантуанёль такий же божевільний, як я чи ви, їй-бо!

— Не базікай дурниць, сину мій!

— Які ж це дурниці, коли в повному він розумі!

— Та що ти зі мною сперечаєшся! Готовий об заклад побитися, що Жантуанёль з’їхав з глузду.

— А я кажу — ні! Сперечаємось?

— Давай... На скільки посперечаємось?

— На десять франків.

— Мало! Давай на п’ятдесят, — не втримався панотець.

— Ідеться!

Побившись об заклад, пішли тут же кюре і шевець до Жантуанеля. Прийшли, а шевець і каже:

— Здоровенькі були, боржничку! — І шепоче йому на вухо: — Можеш тепер говорити.

— Уф! — полегшено зітхнув Жантуанёль. — Довго щось не приходив ти до мене! Здається, що обійшлися мені черевики набагато дорожче, ніж вони того варті.

— Е, дрібниці... Краще запитай, у що вони обійшлися панотцеві.

Побагровів від досади кюре, кинув на стіл п’ятдесят франків і пішов, не прощаючись.

А коли дізналися в окрузі, як спритно попався панотець, до того всі реготали, що, кажуть, навіть у Парижі чути було. Fairy girl