Три спритні сини
Було в бідняка троє синів. Підросли сини, батько їм і каже:– Ідіть-но ви вчитися ремеслу, без ремесла й уміння погано вам у житті буде.
Пішли сини з дому, довго вчилися, а коли повернулися в рідні краї, кажуть батькові:
– Тепер стали ми людьми майстеровитими, можемо собі на життя заробити.
Батько зрадів синам, поспішає їх пригостити. Взяв він яйця й став готувати яєчню. А старший син йому каже:
– Не працюй, батьку. Я тепер кухар, в одну мить яєчню підсмажу. А ти йди стань біля воріт і чекай.
Розпалив старший син гарячий вогонь із виноградного листя, і коли яєчня підсмажилася, як ударить кулаком по ручці сковороди: яєчня вилетіла в трубу і прямо батькові на тарілку – шльоп!
Батько дивується такій спритності, надивуватися не може.
Сіли вони за стіл. Раптом біля воріт вершник зупиняється – просить коня підкувати.
– Це, батьку, моя справа, – промовляє середній син. – Я ж коваль.
Узяв він підкову, сунув її у вогонь і каже вершникові:
– Візьми трохи назад та й скачи на всій швидкості до воріт.
Ринувся вершник до воріт, а середній син кинув підкову, і так спритно, що вона прямо коневі на копито й сіла.
Батько дивується такій спритності, надивуватися не може.
Тут раптом град випав. Злякався батько: зараз усі посіви поб’є.
Молодший син і каже:
– Тепер, батьку, моя черга показати, чому я навчився.
Схопив він палицю й ну битися з градом. Кожну градинку на льоту розбив. Не долетів град до землі, не знищив врожаю.
Радіє батько – от якими вмілими та майстеровитими стали його сини!
Інші казки
