Золотий прутик
Жив-був один купець, і було в нього три дочки. Ось одного разу зібрався купець до Індії торгувати. Почали його дочки про подарунки просити: одна хоче сукню, друга — шаль, а третя — золотий прутик. І сказали ще дочки:— Дивись, батьку, забудеш наші накази — не рушить твій корабель з місця!
Ось приїхав купець до Індії, розпродав увесь товар, двом дочкам подарунки купив, а для молодшої доньки забув золотий прутик знайти. Снарядив корабель у зворотний шлях, за гарної погоди підняли якір, але не рушив корабель з місця.
Присів тоді купець на березі, задумався. Ішов повз селянин і каже:
— Бачу, якір піднятий, а корабель не йде. Подумай, купче, чи не забув чого обіцяного!
Згадав тут купець про прохання молодшої доньки й відповідає:
— Маю я привезти золотий прутик. Та тільки де його знайти?
Показав йому селянин дорогу і наказав іти по ній рівно три години. Купець так і зробив. Пройшов він три години, почав розпитувати перехожих про золотий прутик, а ніхто не знає. Тут одна стара жінка показала на царський палац і каже:
— Іди, сину, до палацу, там і знайдеш те, що шукаєш! — і навчила, як і що робити.
Злякався купець, не хочеться йому йти до царя. А що поробиш, як інакше додому дороги нема!
— Що хочеш, добрий чоловіче? — зустрів його цар.
— Хочу поговорити з твоїм сином!
Провели купця до верхніх покоїв, вийшов йому назустріч царський син, ласкаво зустрів, посадив, пригостив чужинця, і розповів йому купець усе без утаєння. Тоді встав юнак і відвів купця до кімнати, де висіло безліч портретів різних дівчат.
— Твоя донька така ж красуня, як ці? — питає.
— Моя в тисячу разів краща! — скрикнув купець.
Тоді привів його царський син до кімнатки, де висів один-єдиний портрет. Портрет дівчини, яка приснилася царевичу уві сні, і з того часу мріяв він знайти її та взяти за дружину.
— Твоя донька така ж гарна?
— Це вона сама і є, — зрадів купець.
Тоді дав царевич купцеві листик, чашечку й каблучку і наказав передати їх доньці.
— Тут усе, про що вона просила!
Зрадів купець, повернувся на пристань. Лише ступив на палубу, як корабель зарушив, побіг у зворотний шлях, на батьківщину.
Повернувся купець додому, зустрічають його дочки:
— Привіз нам обіцяне, батьку?
— Привіз, як не привезти!
І роздав купець кожній доньці по подарунку. Дав і молодшій листик, чашечку й каблучку.
Узяла дівчина подарунки, пішла до своєї кімнати і відкрила листик. А там написано: "Налий, красуню, у чашечку водиці, кинь туди каблучку і тричі промов: 'Прийди, прийди, мій золотий прутику!' Тоді стеля розкриється, влетить голуб, купнеться у воді і стане людиною!"
Швидко зробила дівчина, як було написано. Прилетів голуб, купнувся у воді і перетворився на людину — царського сина. Наговорилися вони з дівчиною доволі, а коли час прийшов, царевич знову купнувся у воді, перетворився на голуба і зник. А відлітаючи, залишив своїй коханій горіх.
Полетів голубок, зажурилася дівчина. Розколола вона горіх, а там сукня — вся в зірках небесних. Наділа дівчина сукню — красуня! Побачили її сестри, позаздрили, почали розпитувати та випитувати, але нічого від сестри не дізналися.
Наступного дня все повторилося. Налила молодша донька у чашечку води, кинула туди каблучку, тричі промовила: "Прийди, прийди, мій золотий прутику!" Знову злетів голуб, купнувся у воді, перетворився на царського сина. А коли прощалися, залишив їй лісовий горіх.
Розколола дівчина горіх і знайшла в ньому сукню, чудовішу за попередню — по подолу море з хвилями вишито. Наділа сукню — засяяла її краса! Ще більше сестри позаздрили, але знову нічого не дізналися.
На третій день підглянули заздрісниці, як дістала молодша сестра чашечку, як кинула туди каблучку і тричі промовила завітні слова, як злетів голуб, купнувся у воді, перетворився на красунчика юнака. Як поговорили вони, побалакали, і залишив голубок дівчині фігу, а в ній сукню, кращу за попередні дві — вся в лугових квітах.
Опанувала сестер чорна заздрість, і задумали вони лихе діло. Домовилися, що покличуть сестрицю на море купатися, в дорозі одна з них відстане, побіжить додому, відкриє сестричину кімнату вкраденим ключем, дістане чашечку і зробить усе, що треба, щоб і їм багаті наряди від голубка дістати.
Ось вранці пішли сестри купатися, взяла старша мішечок з перлами і ніби випадково розсипала все на дорозі.
— Ви, милі, ідіть уперед, — сказала, — а я перли зберу і вас наздожену.
Лише дівчата сховалися з очей, змела швидко все мітлою, покидала в мішечок і бігом додому. Відкрила сестрину кімнату, дістала чашечку, наповнила її водою і кинула каблучку.
А треба вам сказати, що в молодшої доньки була золота шпилька, лежала вона поруч із чашечкою. Не знала старша сестра, куди її діти, і поклала її на чашечку. І ось, не встигла вона промовити: "Прийди, прийди, мій золотий прутику!" — прилетів голуб, хотів у воду купнутися, та наткнувся на шпильку. Кров полилася з рани, злетів голуб і зник. Прикро було сестрі, що не дістала вона сукні. "Зате й молодшій тепер нічого не дістанеться!" — подумала вона й заспокоїлася.
Ніби нічого не сталося, прийшла старша сестра на море, стала купатися з дівчатами. Ось повернулися вони з купання, молодша одразу до своєї кімнати кинулася.
— Прийди, прийди, — каже, — мій золотий прутику, подивись, яка я після купання!
Бере чашечку, а вона в крові! Заплакала-запричитала дівчина:
— Горе мені, що я наробила, навіщо залишала кімнату без нагляду! Мабуть, доведеться мені їхати на чужину, шукати золотого прутика!
Прийшла до батька і просить:
— Дай мені, батьку, заморську сукню, снаряди корабель, попливу я до Індії!
Ось приплила дівчина до чужих країв і вирушила до міста, до царського палацу. Бачить — росте біля дороги старе шовковичне дерево, а на гілках його — птахи. Клюють птахи ягоди й розмовляють:
— Ох, як шкода бідного царевича! Ніхто не знає, як його лікувати, скоро, мабуть, він помре.
— Царський син міг би одужати, якби хто приготував мазь із ягід шовковиці і змазав нею рану.
Зрозуміла дівчина, про що щебетали птахи, золотий прутик давно навчив її пташиної мови. Тоді набрала ягід, приготувала мазь і поспішила до міста. Переодягнулася в чоловічий одяг, підійшла до царського палацу і викликає:
— Добрий лікар, добрий лікар! Кому потрібен знаючий лікар?
Почув її цар, гукнув із палацу, з верхніх покоїв:
— Гей, лікарю, зможеш вилікувати мою дитину?
— Треба спочатку поглянути на неї, — відповідає лікар.
Пройшла дівчина до палацу і, як тільки побачила хворого, сказала:
— Беруся вилікувати цього юнака! Через вісім днів буде він здоровий і поїде на полювання!
Зрадів цар, а придворні лікарі зляться:
— Ошуканець це, а не лікар, проганяй його геть!
Дістала молодша донька чудову мазь, змазала юнакові рану — одразу йому полегшало. Наступного дня царевичу ще краще, а через вісім днів вирушив він на полювання!
Зрадів цар, каже лікарю:
— Проси, що хочеш, нічого для тебе не пожалію!
А той відповідає:
— Нічого мені не треба. Влаштуй ти краще бенкет на весь світ.
— Це дрібниця для мене, — каже цар.
Скликали тоді великий бенкет на весь світ. У розпал веселощів підвівся лікар з-за столу і каже:
— Ваша величність! Хочу розповісти вам казку.
Тоді ляснув у долоні грізний правитель, затихли гості. Почав лікар розповідати казку: жив-був у далекій країні купець із трьома доньками. Зібрався той купець до Індії... Усе по порядку почав розповідати. А як дійшов до того місця, де молодша донька переодяглася в чоловічий одяг і поїхала шукати коханого, зняв свій лікарський наряд, і відкрилася гостям дівчина незвичайної краси. Підвівся тоді царський син, узяв дівчину за руку, підвів до батька і каже:
— Це і є молодша донька купця, моя кохана і наречена!
Так звичайний бенкет перетворився на весілля.
Інші казки
