Лев і заєць
Жили в одному лісі звірі. Добре жили, дружно. Одне було погано — не давав їм спокійно жити цар звірів Лев. Кожен день нападав він на когось із них і з'їдав. День і ніч тремтіли звірі від страху — не знають, кого з них розірве Лев завтра.Набридло звірям вічно тремтіти за своє життя. Зібралися вони й почали радитись. Що придумати, як бути, щоб не жити у постійному страху — гинеш один раз, а чекаєш на загибель щогодини!
Судили, рядили й постановили: призначити Леву данину й самим відправляти до нього звіра — кожного у свій черг.
Доповіли про рішення Леву. Погодився цар звірів, але лише з умовою:
— Запізнитесь хоч трохи, пеняйте на себе, усіх розірву!
Стали звірі кожного дня носити Леву данину.
Ось прийшла черга йти зайцю.
— Піти я піду, а з'їсти себе не дам. І всіх вас звільню від ненаситного владики! — каже заєць.
Сміються звірі:
— Дивіться, як розхвастався, розхрабрився боязкий зайчисько! Та дарма вони сміялися.
Не з'явився заєць до Льва вчасно. Проголодався Лев і вже хотів кинутися в ліс, розірвати звірів усіх до одного, але тут показався заєць.
— Де ти пропадав, негіднику? — заревів Лев.
— Всемогутній володарю, — смиренно почав заєць, — я вів до тебе вовка, але дорогою зустрівся нам інший лев. Схопив він вовка й потягнув його до ями.
— До якої ями?! Ну-ка, покажи мені її!
Заєць привів Льва до глибокої ями з водою й каже:
— Ось сюди стрибнув твій образитель!
Схопив Лев зайця, щоб той не втік, і схилився над ямою.
Бачить Лев, не обманув заєць. У темній глибині й справді сидить лев. Дивиться на нього грізно, очима блискає, а в лапах зайця тримає!
Розлютився Лев, заревів і стрибнув у яму розірвати образителя — і залишився там назавжди.
А кмітливий заєць помчав у ліс повідомити іншим звірям радісну вістку.
Інші казки
