Жадібний купець і бідняк
Жив на світі бідняк. Була в нього корова. Минув час, перестала корова телитися. Вирішив господар продати її.Послав він сина на базар продати корову за тридцять рублів.
Хлопчик обв'язав мотузкою корові роги і повів її до міста.
Водить він корову по базару, шукає покупця. Підходить купець і каже:
— Продай теля, дам тобі три рублі.
— Не теля це, а корова, — заперечує хлопчик. — Як же я за три рублі віддам?
Підійшов другий купець:
— Слухай, хлопче, куди ти ведеш козу? Продай її за два рублі.
Обізлився хлопчик, повів корову далі.
Підійшов третій купець:
— Хлопче, продай мені ягня за рубль. У хлопчика від образу сльози на очах.
— Що ви, осліпли? Яке ж це ягня? Корова це, і ціна їй тридцять рублів.
Сміється купець:
— Та ти, мабуть, сам сліпий. Не бачиш, що продаєш!
«Напевно, всі тут такі. То не бачать, то не вірять, що в мене корова, — подумав хлопчик. — Віддам-но її першому покупцеві за три рублі, поки мені за неї п'ятак не запропонували!»
Віддав він купцеві корову за три рублі.
Добре дісталося хлопчикові вдома, відправили його назад до купця.
— Іди і скажи, що ми тільки корову продавали, а хвіст собі залишали, — велить йому батько. — Нехай віддасть хвіст або поверне корову.
«Не відріже ж купець корові хвіст, поверне її назад», — думає бідняк.
Та не такий був купець, щоб пожаліти корову. Відрізав їй хвіст і віддав хлопчикові.
Зрозумів бідняк, що не просто перехитрити купця-обманщика.
Були в бідняка заховані на чорний день три золоті монети. Сів він на свого осла і вирушив на базар. Проїхав повз лавку купця-обманщика і кинув на землю одну за одною дві золоті монети. Купець побачив монети і закричав біднякові:
— Гей ти, дивись — монети впустив!
— Не біда. За день з мого осла десяток випадає!
Вискочив із лавки жадібний купець і оглядає осла.
— Де роздобув такого? — питає бідняка.
— У нашому селі всі осли такі.
— То продай його мені, ти там іншого заведеш!
— Не по кишені він тобі.
— Може, по кишені, скільки за нього просиш?
— Даси стільки грошей, щоб осла по вуха засипати?
— Гаразд, дам! — погоджується купець.
Взяв бідняк гроші, віддав осла і наказує:
— Запір його на тиждень у хлів, подивишся, яке багатство принесе — хлів золотом наповнить.
Бідняк задоволений повернувся додому, а жадібний купець замкнув осла в хлів.
Ось минув тиждень. Став купець відчиняти двері в хлів, не відчиняються — щось заважає. Зрадів купець, думає, увесь хлів золотими монетами набитий. Покликав він дружину і дітей. Налягли всі разом на двері, розчинилися вони, і полетів купець прямо на дохлого осла. Здох той з голоду.
Зрозумів купець, що його обдурили, і зломя голову помчався в село розправитися з бідняком. А бідняк уже чекає купця.
Наказав він дружині приготувати плов, шашлик, засмажити курку. Закопав він усе це на подвір'ї в трьох різних місцях.
Примчався купець, кричить, погрожує всю родину бідняка перебити.
Бідняк і бровою не повів.
— Чувано — через осла людей вбивати, — каже він спокійно. — Не біда, коли здох, приведу тобі іншого! Сідай-но краще, повечеряй зі мною, поговоримо, обсудимо все спокійно.
З цими словами встромив він лопату в землю, де був закопаний плов, і витягнув казан. Встромив лопату в іншому місці — дістав шашлик. Втретє встромив лопату, вивернув ком землі — витягнув смажену курку.
Онімів купець, вилупив очі від подиву: що за чудеса такі, звідки в землі їжа?
Дружина бідняка розстелила тим часом скатертину. Запросила гостя скуштувати, чи смачно стряпає лопата.
— Чому лопата? — здивувався купець.
— А вона чарівна у нас! Будь-яку страву з землі дістає.
— Продай мені лопату, — просить купець бідняка.
— Шкода мені з нею розлучатися, годує вона нас. Та так і бути, поступлюся нею тобі — бери за сто рублів.
Приніс купець лопату додому, покликав дружину на подвір'я, хоче здивувати її та порадувати. Перекопав він усе подвір'я — ніде ніякої їжі!
— Знову надув мене мужик! — заверещав купець. — Гаразд, покажу я йому!
Прибіг він до бідняка, накинувся на нього, повалив, зв'язав йому руки-ноги і поніс топити в морі. Дотягнув його до берега і пішов шукати човен, щоб відплисти подалі, потопити бідняка, де глибше.
Тільки зник купець із виду, підійшов до нещасного бідняка пастух. Він пас неподалік овець і все бачив.
— За що тебе зв'язали? — питає пастух.
— Я в тебе барашка купив, купця в гості запросив, шашликом пригостив. А тепер купець каже, ніби я його собачим м'ясом нагодував! Розв'яжи мені руки-ноги, допоможи, а то скажу купцеві, що я м'ясо в тебе купував — голову тобі знесе.
Звільнив пастух бідняка від пут, і помчався той швидше вітру геть. Постояв пастух і пішов до своїх овець.
Повернувся купець, а бідняка й слід простыл, тільки мотузка валяється. Оглянувся навкруги, побачив пастуха і зрозумів, що це він допоміг біднякові. Підбіг купець до пастуха, схопив і потягнув до човна. Кинув купець пастуха в човен і давай веслувати від берега.
Як відплив човен подалі, схопився пастух на ноги і штовхнув купця в море. Не ждати ж було, поки купець його потопить!
Може, потонув жадібний купець, а може, і ні, тільки більше не приходив він до бідняка.
Інші казки
