Сирота Чакуча
Було, та й не було нічого — жили собі чоловік з дружиною, і був у них син, якого звали Чакуча. Незабаром померла у Чакучі мати, а батько через тиждень привів у дім другу дружину.Зла мачуха не годує хлопця, не одягає, все по воду його ганяє, а як принесе він воду, виплесне всю і знову ганяє, кричить:
— Каламутна вода, іди неси чисту.
Так і ганяє його туди-сюди.
Ось одного разу йде він по воду і бачить — б'ються дві змії, чорна й червона. Тільки, видно, сильніша чорна; побігла червона, а чорна женеться за нею, ось-ось наздожене.
Добралася ця червона змія до Чакучі, вповзла в його глечик, сховалася й каже:
— Прийде чорна змія, скажи, що я за дев'ять гір пішла.
Підповзла й чорна змія, питає:
— Бачив ти змію?
Сказав Чакуча:
— Бачив, та вона вже за дев'ять гір пішла.
Відповзла чорна змія за дев'ять гір, а червона вилізла з глечика і каже:
— Ось тобі моя луска, як побажаєш чогось — дістань її й скажи, будь-яке твоє бажання здійсниться.
Дала йому луску й відповзла.
Набрав води Чакуча, йде додому, думає:
— От би скриню моєї мачухи всю наповнити тканиною, та так, щоб і кришка не закривалася.
Прийшов, бачить — набита скриня вся тканиною, та так, що й кришка не закривається.
Сказав Чакуча:
— Мамо, поший мені хоч тепер штани та сорочку.
Розсердилася вона, знову по воду його послала:
— Іди, неси чисту, ця каламутна!
Іде хлопчик, несе воду, думає:
— От би всі корита моєї мачухи доверху хлібами засипало.
Приходить, бачить — повні корита хлібом.
Сказав Чакуча:
— Мамо, дай хоч тепер шматок хліба!
Розсердилася мачуха, кричить:
— Іди вигони свиню з хліва.
Пішов він, вигнав свиню, сам пішов, не знає, куди й іде.
Довго йшов, чи недовго, приходить в одне село. Пожаліли там сироту, нагодували його, напоїли, пішов сирота далі.
Прийшов у інше село. Бачить — красуня небаченої під сонцем краси.
Подумав Чакуча:
— От би народився у цієї красуні син, а як я увійду, він і скажи: «Ось тато».
І справді народився син у красуні.
Дивуються всі, питають, чий же це син?
Прийшов і Чакуча. Тільки відчинив він двері, як гукнула дитина:
— Ось тато, тато!
Розсердився батько красуні, кричить:
— Іди за цим чоловіком, раз сама його обрала, — і прогнав дочку.
Пішла красуня за Чакучею.
А він іде, не оглядається назад. Покликала його красуня:
— Почекай, з дитиною я, не встигну за тобою.
Почекав він красуню. Пішли вони разом.
Іде Чакуча попереду, шлях прокладає, а красуня з дитиною за ним. Пройшли так чимало, настав полудень. Спекотно.
Подумав Чакуча:
— От би тут стояв розлогий в'яз, та відпочити б у його тіні.
І справді з'явився раптом розлогий в'яз. Лягли Чакуча з дружиною в тіні, заснули.
Настав ранок, подумав Чакуча:
— От би мати коня, та такого, щоб за хвилину пролітав, що інший кінь за рік пройде.
З'явився кінь, та який! Зав'язав його Чакуча, сів, поїхав.
Їде вздовж полів, кричить:
— По цей бік — моє, по цей бік — моє!
Зійшов з коня, думає:
— От би на цьому полі розрісся плодовий сад, та такий, щоб одні дерева тільки зацвітали, на інших плоди дозрівали, а на третіх уже спіли.
З'явився сад — одні дерева тільки зацвітають, на інших плоди дозрівають, на третіх уже спіли: збирають їх слуги, складають.
Поїхав Чакуча до іншого поля і там те ж побажав, і там все здійснилося.
Побажав потім гарний палац із слугами — і здійснилося.
Влаштували вони багате весілля і зажили разом щасливо.
Інші казки
